Жаліється постійно сусідка Галя (та, що балувана), що її вже десятки років поспіль ґвалтують.

– Як же це трапляється? – запитують знайомі.

– Та от, останнім разом ходила я з подругами на вечірку, і був там такий гарний, веселий, кмітливий. І друзі його такі ж самі. От і закохалась.

– А що потім?

– А потім повезли вони мене разом на хату, почали там роздягати і по черзі…

– Хіба ваш симпатик не чув, не бачив?

– Ні, він сидів у сусідній кімнаті з охороною і, мабуть, нічого не знає.

– А ви хоча б якось опиралися?

– Та що ви, панове? Такі гарні хлопці! Гладили мене і приказували, які в мене гарні очі, волосся, груди, і як добре даю. І до цього часу постійно возять мене.

– А як було раніше?

– Та майже так само, але моїм симпатиком був тоді такий солідний мужчина, розумний, розмовляв англійською. І друзі його такі ж розумні. Один ботан-очкарик, другий балакучий такий, і навіть жіночка була – така сувора, як мужик.

– А ще раніше?

– Той був такий здоровенний мужик, і команда його така сама, і все по понятіям робили.

– А до нього?

– Йой, вже важко згадати. Такий інтелігентний був, постійно казав, що любить все українське. А його любі друзі мали мене по черзі.

… Отака сумна непристойна казочка під Новий рік. Вона вам ні про що не нагадує?

Тоді ближче до реалій!

У нас в класі теж колись була така «Галя». Постійно жалілась класній керівниці, що її лапають хлопці, поки та їй не відповіла резонно: «А чому не лапають Свєту, Марічку та інших дівчат? Що, в них немає такого самого? Бо знають, що отримають по пиці».

Прислухайтесь до слів моєї вчительки, і тоді, панове, вам багато що стане зрозумілим.

Чи не щомісяця після отримання комунальних рахунків споглядаю у нашому дворі таку картину. Збираються сусіди і «голосять»: «Грабуть! Ґвалтують! І це при наших мізерних зарплатах і пенсіях…». Обурюються кругленькими сумами в рахунках. А вже через півгодини біжать у «Приватбанк» навпроти.

– Хто ж вас примушує платити? – запитую.

– А як же ж? Прийшли рахунки, – відповідають.

– Тож заплатіть і мені, я вам теж виставлю рахунки за те, що іноді пшикаю у під’їзді і ліфті дезінфектором. І не бутафорні, від якихось приватних фірмочок, а справжні з печатками і підписами, – іронізую.

Але все, як об стінку горохом. Тож мені здається, що ті, хто сплачує тільки частково або взагалі відмовляється платити за цими фіктивними папірцями, розумніші і ближчі до справедливості, бо не хочуть утримувати своєю працею паразитів-чиновників та збільшувати надприбутки Фірташа й Ахметова і, врешті-решт, зміцнювати в Україні диктатуру бариг.

А дійсно, чому ми маємо платити по 350-400 грн на місяць за прибудинкову територію, яка невідомо кому належить і використовується і як прохідний двір, і для паркування машин, і для вигулу собак; за вивіз сміття з діючих у будинку магазинів, салонів краси, кафе, крутого ресторану та всіх навколишніх генделиків; за відсутню тижнями, а то й місяцями гарячу воду?

Де договори на обслуговування, облік по-слуг, акти приймання робіт? Нам же ніхто не заплатить за невиконані або неякісно виконані роботи тільки тому, що ми надали роботодавцю свій рахунок?

Згадав, як колись у черговому відрядженні опинився в одному купе з гарною дівчиною. Познайомились, поговорили про музику, поезію, після чого я вийшов у тамбур покурити. За хвилин 5 вбігає в тамбур пасажирка з криком: «В шостому (тобто, моєму) купе ґвалтують дівчину!». Побіг, але двері в купе були зачинені, а звідти доносилось: «Спасите! Насилуют!». Взяв у провідниці ключ, відкрив купе і побачив, як бугай з блатною мордою здирає з дівчини трусики. Звичайно ж, я дав йому по пиці, виматюкав і викинув з купе. А ніхто з сусідів навіть не підійшов. Коли ж полягали спати, замість очікуваного «спасибо» почув від сусідки: «Зачем же вы так грубо, Марк Шикович, с ним?».

На кінцевій станції, входячи вже в приміщення вокзалу, озирнувся і побачив, як цей бугай дочекався виходу моєї сусідки з вагона, взяв у неї сумку, обійняв за плечі, і вони кудись пішли.

Зрозумів, що вона не проти була б йому дати, але не в такий брутальний спосіб. Можливо, він її таки трахне. На здоров’я! Але навіщо тоді було голосити і кликати на допомогу?

Тож вульгарна кранівниця з нашої бригади, яка свого часу відсиділа 4 роки за те, що за-колола свого ґвалтівника, на мій погляд, набагато шляхетніша від цієї нібито інтелігентної панянки.

І от що ще згадав. Було це не так давно. Приїхав у Чернівці з Майдану і був здивований тим, що ці паркетні пацюки з міськради, поки ми захищали честь і гідність країни, встигли перейменувати вулиці Червоноармійську і Героя Радянського Союзу Олександра Худякова. У Києві бариги, що дорвалися до влади, «обчистили» банки разом з трудовими заощадженнями наших громадян. Обурення я висловив на сцені свого традиційного творчого вечора, присвяченого Дню Перемоги, на який зазвичай приходять також і соціалісти, і комуністи, та закликав усіх наступного дня вийти на протест біля міськради. «Правильно!» – почув багато голосів із залу та бурхливі оплески.

І що ж ви думаєте, багато з них прийшли протестувати? Жодного не було! Тільки побратими-майданівці приїхали бусиком, забитим шинами.

І ви хочете сказати, що майданівці і ті хлопці з моєї зміни, половина яких відсиділи у буцегарнях за хуліганство, гірші за вас? То де ж ті комуністи, соціалісти, енкаведисти і, врешті-решт, наші поцріоти? Чи вони тільки для того, щоб позвіздіти про справедливе суспільство, мову, самостійну Україну, і для балаганів?

Шановні панове, ніхто навіть не вимагає від вас якоїсь жертовності, станьте хоча б на захист своєї свободи і честі та, нарешті, ваших же важкою працею зароблених доходів. Захистіть свою країну від демагогів, бариг, злодіїв і шахраїв, а себе, своїх рідних і близьких від грабування і ґвалтування!

А ми все про бандитську владу. Так то так, зрозуміло. Якщо не ми їх, то вони нас. Але й самим треба щось робити. Чи ви хочете, щоб вам ще й мили руки з милом, одягали на морди маски і натягували на члени презервативи?..

Ой, як же ж ми несхожі на тих наших батьків і дідів «фашистів»-бандерівців і більшовиків-комуняк, які йшли на смерть, захищаючи країну і свій народ.

Захистіть хоча б самі себе та не потакайте і не прислуговуйте баригам і бандитам.

А ви, слуги бариг, холуї-виконавці злочинів проти свого народу, згадайте – виправдовування фашистів тим, що вони виконували накази, не врятувало їх від суворого покарання.

Помилково вважав, що так і станеться після отримання Україною Незалежності, перемоги Помаранчевої революції та революції Гідності. Колись, все ж таки, так воно буде.

Все гучніше ширяться країною заклики «Захищайтесь!» і «Предохраняйтесь!».

Слава Україні!

 

Газета «Відродження», №53, 31.12.2020

 

PS

Запитує дружина чоловіка:

– Що ти мені подаруєш на Новий рік?

– Зґвалтую, – відповідає той.

– А якщо я не дамся? – каже вона.

– Ну, тоді залишишся без подарунка, – відповів чоловік.

Як бачимо, без подарунків влада нас у цьому році не залишить.