ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
06-01-2021 14:01

1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично, і духовно! Ч. 3

   Читайте початок статтіЧ. 2
                 Цей день настав – Україна отримала Томос!
   6 січня 2019 року «на святій літургії перед врученням Томосу було не проштовхнутись.З самого ранку до храму святого Георгія (головного собору Вселенського Православя – Г. М.) почали сходитись люди. Більшість з них були православними греками – Епіфанія (Богоявлення) – одне з найбільших свят, до того ж службу проводить сам Патріарх (це буває досить рідко: до 12-ти разів на рік – Г. М.).
   Поки в храмі не було Патріарха, Митрополита Епіфанія посадили на Патріарший престол – рідко кому надається така честь з-поміж предстоятелів помісних церков. Петро Порошенко також зайняв почесне місце (він був з родиною, так само були присутні колишні Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, Перший віце-премєр-міністр України Степан Кубів, Віце-премєр-міністр України Геннадій Зубко, Міністр культури України Євген Нищук, Міністр оборони України Степан Полторак, директор Національно інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко (до того він був заступником Глави АПУ), який був куратором перемовин щодо автокефалії зі сторони української влади – Г. М.).
   Патріарх Варфоломій та Митрополит Епіфаній розпочали співслужіння (вперше офіційно, на очах у всього світу поруч стояли
 
Фото – з архіву Вселенської Патріархії.
Вселенський Патріарх і Архієпископ Константинополя – Нового Риму та Предстоятель автокефальної УПЦ (ПЦУ) Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України (праворуч): під час служби Варфоломій передав Епіфанію жезл (патерицю: походить від грецького терміну й буквально означає батьківську палицю) Митрополита – Г. М.)…, а рівно об 11 годині 11 хвилин Вселенський Патріарх після привітального слова (його Звернення наведено нижче – Г. М.) поставив крапку у процесі надання автокефалії – вручив Томос (виділено мною – Г. М.)» (інтернет-ресурс «ВВС News Україна»: «Автокефалія, бандерівці та сварки з журналістами: як Епіфанію дали Томос», 6 січня 2019 року).
             Звернення Вселенського Патріарха Варфоломія
   з нагоди передачі Церкві України Томосу про автокефалію
         (Вся Преподобна Патріарша Церква, січень 6, 2019):
   «Його Блаженство Митрополит Київський івсієї України Епіфаній,
   Його Високоповажність Президент Україи Петро Порошенко,
   Високопреосвященні і преосвященні брати Христові,
   Дорогі українці,
   Віддана конгрегація,
   «Споглядайте, зима минула, дощ скінчився та канув, квіти з’являються на землі, прийшов час співати і голос голубки чути на нашій землі» (Пісня пісень 2.11-12).
   Ми відчуваємо, що ці слова мудрого Соломона описують сьогоднішнє свято, коли Свята Церква Христа в Константинополі надала Святій Київській Митрополії і всій Україні Автокефалію. Дійсно «зима минула» для схизми та розділення. «Дощ скінчився та канув» для еклезіастичної ізоляції. Квітка єдності «з’являється на землі» та «приходить час» для славної Святої Київської митрополії отримати свою еклезіастичну незалежність, шляхом включення до помісних і найбільш святих Православних Автокефальних Церков через додання поважного імені Вашого Блаженства в записи Православних Канонічних Диптихів (виділено Г. М.).
   Слава Отцю і Сину і Святому Духу.
   Відомо, що Вселенський Патріархат заснував Святу Київську Митрополію після попередньої демонстрації значення просвічення та хрещення величного христолюблячого Київського народу (виділено Г. М.). Протягом століть власної історії Константинопольська церква завжди була ласкавою Мамою, жертовно піклуючись про періодичні виклики, захищаючи і зберігаючи цю святу єпархію, як зіницю ока від спокус зміни віри, Православної доктрини і церковного мислення. Щодо історичних обставин, згадуючи нашого попередника Діонісія IV, Екуменістичний Патріархат дозволив рукопокладання митрополита Київського патріархом Московським, втім ніколи не визнавав його канонічної юрисдикції щодо підпорядкування російському патріархату (виділено Г. М.). Зрештою, непорушна умова вшанування імені Вселенського Патріархату в Священних Службах і Божественній Літургії свідчить про вічну канонічну залежність Київської Митрополії від Константинопольської Матері-Церкви. Як свідчать архівні джерела та події, що відбувалися, ті, що були у минулому, та теперішні, йдеться не лише про те, що віряни Києва коли-небудь вважали себе частиною Церкви Москви, про що свідчать бурхливі протести, які час від часу висловлювались українцями. Вже від 1325 року, коли митрополія Києва була передана на постійній основі Москві, віряни в Києві прагнули еклезіастичної незалежності це бажання не зникло протягом століть і перетворилося на «потужне та непереборне бажання їхньої душі» (виділено Г. М.). Саме тому перша Конституція України, яка з’явилася у 1710 році, зазначила, що «Православна церква України має залишатися під святим апостольським престолом у Константинополі».
   Отже, враховуючи беззаперечні та непохитні історичні свідчення, ми звичайно взяли до уваги постійні запити дарувати автокефалію як з боку Ієрархії, так і з боку держави.
   Більше того, ми вважали особливо значущими прохання Вашого Блаженнійшого, що представляє Ієрархів, духовенство та побожних людей нещодавно скликаного Синоду Об'єднання (Собору), а також Його Високоповажності Петра Порошенка, Президента Української Республіки. Таким чином, зібравшись у Святому Дусі, ми дійшли до синодального рішення про надання церковного статусу автокефалії благословенній землі України.
   Ваше Блаженство,
сьогодні розпочинається нова сторінка в історії України. Константинопольська церква, яка таким саме способом дарувала еклезіастичний статус автокефалії всім новим заснованим помісним церквам, сьогодні дарує її вам через милість Христа, який зявився на землі, Томос Автокефалії вашій Церкві (виділено Г. М.).
   Бог милосердний поклав на вас цю величну честь : «Бог вибрав вас, довірив вам, без виборів... Не богохульствуйте і не ганьбіть вибір Бога», стверджує святий Іоанн Златоуст.
   Сьогодні, офіційно та канонічно, ви стаєте 15-ю церквою у благословенному хорі автокефальних церков (виділено Г. М.).
   Ми просимо і закликаємо вас до єдності і миру, перш за все на місцевому рівні, з вашими братами-єрархами в Україні; і не тільки з ними, а й з тими братськими ієрархами, які досі залишаються під омофором Блаженнішого нашого брата Патріарха Московського, щоб через Вашу натхненну присутність і розумну адміністративну службу, ви могли допомогти їм зрозуміти, що Україна заслуговує єдиної церкви. Створіть передумови для примирення. Працюйте тільки на основі екоселіологічних критеріїв. Керуйте з любов'ю, смиренням і самопожертвою. Майбутнє належить вам.
   Нарешті, ніколи не забувайте про цю доброзичливість Матері-Церкви, яка почалася з часу хрещення Ваших благочестивих людей і сьогодні запечатана з наданням церковної адміністративної незалежності. Історія Православної Церкви – це історія спокутування і спасіння. Усвідомлюючи це, наша Свята Велика Церква Христа сьогодні діє без будь-яких власних інтересів, але тільки для єдності українського народу і спасіння вірних (виділено Г. М.). Тому слідуйте цьому шляху спокутування і спасіння; і розглядайте Томос Автокефалії, який ви отримуєте сьогодні, не як символ сили, а як свідчення любові і жертовного розуму, щоб ви могли запропонувати спасіння і Христа вашій пастві в Україні. Добре скористайтеся привілеями, що містяться в цьому Томосі, розглядаючи їх як елементи розп'ятої любові, а не як приміщення для створення авторитарної Церкви (виділено Г. М.).
   Що стосується нас, з цього поважного Православного центру, ми з любов'ю будемо слідувати Вашим крокам і завжди протягати руку підтримки, коли ви цього бажаєте. Ми також з нетерпінням чекаємо нашого позитивного та відмінного співробітництва, на славу
Божу і на спасіння вірних.
   Будьте сильні і здорові Блаженніший і дорогий брат; і служіть першим Ієрархом заради праведності, істини і лагідності. Нехай благодать Христа, що з'явилася на землі, буде з вами і з нашими Святими Церквами. Амінь» (веб-сайт телеканалу «Прямий»: «Офіційно ви стаєте 15-ю церквою у благословенному хорі автокефальних церков – Варфоломій під час вручення Томосу», 6 січня 2019 року; переклад з англійської Оксани Манчуленко).
   А ось далі – й сам…
                          ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС
            НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ
                              ПРАВОСЛАВНIЙ ЦЕРКВI В УКРАЇНІ:
   «Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя Нового Риму і Вселенський Патріарх.
   «Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви первородних» (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить усім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною та непохитною. Хоча одним стадом та одним тілом Христовим є і називається  Церквою Божою, яка повсюди має сповідання православної віри, спільність в таїнствах у Дусі Святому та непорушність апостольського спадкоємства та канонічного порядку, але ще від апостольських часів складається з Церков, розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями та вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст і країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських потреб у них.
   Отож, оскільки благочестива та Богом бережена земля України укріплена та звеличена вищим промислом та отримала свою повну політичну незалежність, державні та церковні керівники якої вже тридцять років палко просять її церковного самоврядування та  пліч-о-пліч з народом й суголосно з давніми його проханнями, свого часу зверненими до святішого Апостольського Константинопольського Престолу, котрий за багатовіковим канонічним переданням зобов’язаний турбуватися про Святі православні Церкви, які мають в цьому потребу, а найдужче про ті, які від початку з ним зв’язані канонічними узами, як-от історична Митрополія Київська, – то наша Мірність з Преосвященними при нас Митрополитами та всечесними, улюбленими в Святому Дусі братами та співслужителями, з обов’язку турботи Великої Христової Церкви за Православний світ, для зцілення постійно загрожуючих розколів та розділів у помісних Церквах, однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться в межах політично сформованої та цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями та всіма в них церковними установами, котра знаходиться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною та самоврядованою, маючи Першого в церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України» (виділено Г. М.), – не допускається якогось доповнення чи віднімання від його титулу без дозволу Константинопольської Церкви, – який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з Архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з  числа тих, що мають єпархії в географічних межах України. Таким чином управлятимуться справи Церкви в цій країні, як проголошують божественні та святі Канони, вільно й у Святому Дусі, та безперешкодно, без будь-якого іншого зовнішнього впливу.
   До того ж, цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо та проголошуємо встановлену в межах території України Автокефальну Церкву нашою духовною донькою та закликаємо всі світовi Православнi Церкви визнавати її як сестру та згадувати під іменем «Святіша Церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафiї за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу, який має канонічні повноваження в Діаспорі, бо юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави (виділено Г. М.).  
   І ми надаємо їй привілеї та всі суверенні права, належні автокефальній церковній Владі, так що відтепер Митрополит Київський і Всієї України, здійснюючи богослужіння, поминає «Усiх Єпископів Православних», а сонм найсвятіших Архієреїв при ньому поминає його ім'я як Першого та Предстоятеля Найсвятішої Церкви в Україні. Те, що стосується внутрішнього церковного управління, розглядається, судиться та визначається виключно ним і Священним Синодом, слідуючи євангельському та іншому вченню, згідно зі священним Переданням і шанованими канонічними постановами нашої Святої Православної Церкви, і настановою 6-го канону І Нікейського Вселенського Собору, який визначає, що «якщо ж при спільному голосуванні всіх, яке буде справедливим і згідно церковного канону, двоє чи троє через власну схильність до суперечок будуть [це] заперечувати, то нехай має силу рішення більшості». До того ж зберігається право всіх архієреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського Патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляцiйні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков, згідно з 9-м і 17-м священними канонами IV Халкідонського Вселенського Собору.
   Прояснюємо до вище сказаного, що Автокефальна Церква в Україні визнає  головою Святіший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол, як і інші Патріархи та Предстоятелі (виділено Г. М.), та має разом з іншими канонічними  обов'язками та відповідальностями насамперед збереження нашої Православної Віри неушкодженою та канонічної єдності та спілкування з Вселенським Патріархатом й іншими помісними Православними Церквами непорушними. І до цього, Митрополит Київський і Всієї України, як і Архієреї Найсвятішої Церкви України, обираються віднині відповідно до належних положень божественних і священних Канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу. Усі архієреї зобов’язані турбуватися, щоб боголюбно пасти народ Божий, провадячи в страху Божому мир і згоду в країні та в своїй Церкві.
   Але щоб в усьому перебував не применшений зв'язок духовної єдності та спілкування святих Божих Церков, бо ми навчилися «зберігати єдність духа в союзі миру» (Еф. 4:3), то кожний Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України повинен поминати за давніми Переданнями святих Отців наших Вселенського Патріарха, Блаженніших Патріархів та інших Предстоятелів помісних Православних Церков, у ряду Диптихів, згідно з канонічним порядком,  отримавши своє місце після Предстоятеля Церкви Чехії і Словакії в священних Диптихах і на церковних зібраннях (виділено Г. М.).
  
Таким чином, Православна Церква в Україні, через свого Першого чи  канонічного місцеблюстителя Київського Престолу, зобов'язана брати участь стосовно важливих канонічних, догматичних та інших питань у міжправославних нарадах, які збираються час від часу, за священним звичаєм, від початків усталеним Отцями. Перший же, настановлений, зобов’язаний обов’язково посилати необхідні належні Мирнi Грамоти до Вселенського Патріарха та до інших Предстоятелів, і сам має право від них отримувати, починаючи свої мирні поїздки від Першопрестольної Церкви Константинополя за звичаями, отримуючи від неї і Святе Миро, для вияву духовної єдності з нею (виділено Г. М.). Для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого Патріаршого і Вселенського Престолу, прагнучи від нього авторитетної думки та твердого взаєморозуміння, причому права Вселенського Престолу на Екзархат в Україні та священні ставропігії зберігаються неприменшеними.
   Отже, на всiх цих умовах наша Свята Христова Велика Церква благословляє та проголошує Православну Церкву в Україні Автокефальною (виділено Г. М.) та щедро закликає на Ієрархію на Українській землі, непорочний клір і благочестивий народ її, з невичерпного скарбу Святого Духа, божественні дари, молячись, щоб Перший і Великий Архієрей Ісус Христос, заступництвом всенепорочної і всеблагословенної Владичиці нашої Богородиці і пріснодіви Марії, святого славного і рівноапостольного князя Володимира і святої славної княгині Ольги, преподобних і богоносних Отців наших, подвижників і монахів Києво-Печерської Лаври та інших монастирів, укріпив назавжди її в тілі Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви таким чином зараховану Автокефальну Церкву України і подав їй благостояння, єдність, мир і зростання, на славу Його і Отця і Святого Духа (виділено Г. М.).
   Таким чином, таке вирішене та розсуджене і в радості сповіщене вам від шанованого Центру Православ’я було соборно затверджено, для постійного збереження видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний в Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений в точнiй і ідентичнiй копії Блаженнішому Предстоятелю Святішої Церкви України, кір Епіфанію та його високопревосходительству, Президенту країни пану Петру Порошенку, для вічного доказу та постійного представлення (виділено Г. М.).
   Року дві тисячі дев’ятнадцятого, місяця січня, 6 числа, індиктiона 12.
† Вселенський Патріарх Варфоломій, в Христі Бозі вирішує
† митрополит Вріульський Пантелеймон
 
† митрополит Італійський і Мальтійський Геннадій
† митрополит Германський Августин
† митрополит Транупольський Герман
† митрополит Нью-Джерський Євангел
† митрополит Родоський Кирилл
† митрополит Ретімнський і Авлопотамський Євгеній
† митрополит Корейський Амвросій
† митрополит Сингапурський Контантин
† митрополит Австрійський Арсеній
 
† митрополит Сімський Хризостом
† митрополит Чиказький Нафанаїл» (офіційні веб-сайти Вселенського Патріархату та ПЦУ; це – той Томос, котрого Зеленський, як свідчить моя публікація «Зе чи Пе?»
, обізвав термосом: вистачило ж «розуму»).
   Після свого Звернення Патріарх Варфоломій вручив даний Томос Митрополитові Епіфанію (на фото – нижче).
 
Фото Укрінформу. 
 
Фото Укрінформу.
   Як видно зі світлин, нарешті Томос – в українських руках!
 
Фото Укрінформу.   
   Вручивши Томос, Патріарх Варфоломій щиро, по-батьківськи вітає Митрополита Епіфанія з цією історичною подією, а потім дає йому миро.
 
Авторами даних світлин Укрінформу є Микола Лазаренко та Михайло Марків.
   А вже після отримання від Патріарха Варфоломія всіх необхідних церковних атрибутів для автокефальної ПЦУ була оголошена…
                              Промова Предстоятеля ПЦУ
            Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
      після вручення Вселенським Патріархом Варфоломієм 
      Томосу про автокефалію Православної церкви України:
   «[…] Всі, хто зібрався у цей особливий історичний святковий день у Патріаршому Храмі Великомученика Георгія і навколо нього.
   Від початку проповіді божественного Євангелія, з великої милості своєї, Господь серед інших багатьох народів через слово апостольське сповістив істину і нашим прабатькам. Святий апостол Андрій Первозванний був посланий у краї навколо Чорного моря. І, як свідчить нам літопис, проповідував у Херсонесі Кримському, а потім разом з учениками піднявся по річці Дніпро до місця, де нині стоїть Київ, і благословив його. Засновник цієї великої церкви був першим проповідником і для нашого краю. І тим поклав початок особливого зв’язку між Матір’ю – Великою Церквою Христовою у Константинополі та Дочкою – Церквою Київською. І так від часів апостольських слово Боже і молитва ширилися в землях, які нині складають нашу Україну. Хоча весь народ наш ще не прийняв хрещення, і минуло багато часу, доки звершилося це.
   У ІХ ст. по Різдві Христовому, як свідчать літописи, народ русів, який до того воював з державою ромеїв і з цим містом, став навертатися до Бога, а правитель наш, побожний князь Оскольд, прийняв хрещення і навіть постраждав за це від язичників. Далі княгиня Ольга, що навернулася від темряви до світла, продовжила подібно до апостолів поширювати христову віру, до чого особливо надихнуло її перебування у цьому великому місті. А онук її, Великий і Рівноапостольний князь Володимир, 988 року довершив діло, розпочате задовго перед ним, коли охрестився сам і привів до хрещення весь свій народ: предків наших, Київ і всю Русь (виділено мною – Г. М.). Від того часу минуло понад тисячу років, але як посли князя Володимира у давній час сказали про богослужіння Вселенського Патріарха, свідками якого вони були, так і ми сьогодні можемо сказати про цей історичний день: «Не знаємо, на небі чи на землі ми, бо немає на землі такого видовища і такої краси, і не знаємо, як розповісти про це. Знаємо тільки, що перебуває тут Бог з людьми».
   Від часу утвердження Митрополії Києва і всієї Руси, протягом семи століть Мати-Церква Вселенський Патріархат незмінно виявляла турботу про нашу Церкву – свою Дочку, дбаючи про те, щоб вона зростала у побожності та благочесті, з гідністю служила проповіді Євангелія та приводила до спасіння тих, хто увірував. Плодом цього стало поширення віри християнської православної з Києва по всій Русі, на північ та на схід, завдяки чому Боже Слово прийняли багато сусідніх народів.
   І хоча, як відомо, через обставини часу і дії сил світу цього, понад три століття зв’язок наш із Матір’ю-Церквою був ослаблений, однак ніколи не був забутий і не розірваний  (виділено мною – Г. М.). Побожний український народ і його помісна церква, прийнявши від проповіді апостольської і від Матері-Церкви православну християнську віру, навчившись божественним догматам вселенських соборів та вченню святих отців, прийнявши священні канони як зразок для церковного життя, – всього цього незмінно дотримувалися і дотримуються.
   Тож як після темряви нічної знову сходить сонце, так і нині давня несправедливість, завдяки мудрості Вашої Всесвятості, та святого і священного Синоду Матері – Великої Церкви Христової, усунута, а справедливість відновлена (виділено мною – Г. М.). І нині Дочка українська з волі Божої та завдяки турботі вас, нашої Церкви-Матері, зросла і утвердилася. На Об’єднавчому соборі, скликаному в Києві з благословення Вашої Всесвятості та за підтримки Української держави і нашого Президента, розділення, які до недавнього часу мали місце в нашій церкві, усунуті, а єднання відновлене. Видимою ознакою цього є ми, українські ієрархи, хто на ваше запрошення, Ваша Всесвятосте, прибули на це торжество. Колись ми були поділені, а
тепер ми єдині.
   Тому, як раніше інші дочки Великої Церкви Хрестової, зокрема в країнах Балканських, зверталися до цього апостольського Вселенського Патріаршого Престолу за блогословенням на автокефальний устрій свого життя і отримали те, чого просили, так і наша помісна церква звернулася до Вашої Всесвятості і отримує те, чого просила  (виділено Г. М.). Благословенна ця мить. І радістю та вдячністю наповнюються наші серця. І ці почуття ми висловлюємо у молитвах, які у нинішній день свята за божественною літургією з особливим натхненням ми підносимо до Бога, адже саме найменування цього таїнства євхаристія, тобто подяка. Звершуючи це таїнство, ми виходимо за межі тимчасового буття через причастя тіла і крові Христових, єднаємося з Богом і між собою як єдине тіло Церкви, глава якого сам Спаситель Господь Ісус Христос.
   За умовами часу і простору євхаристія звершується багатократно і у багатьох місцях, але завжди залишається єдиною. Так і Церква Христова, складаючись з людей і живучи в умовах світу, встановлює порядок свого зовнішнього буття, щоби найкращим чином послужити спасінню вірних, створюючи помісні церкви. Однак всі ми незмінно залишаємося єдиною святою соборною і апостольською церквою, бо, як свідчить Апостол Павло: «Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і отець усіх, який над усіма і через усіх і у всіх нас».
   Разом із молитвами подяки ми також сьогодні підносимо до Бога прохання про наш український народ, який уже п’ять років страждає від війни, принесеної ззовні в наш мирний дім. Ми просимо Вашу Всесвятість, всю Матір-Церкву і всі помісні церкви молитися про справедливий мир для України. І віримо, що як Бог почув наші спільні щирі молитви про мир і єдність для нашої Церкви та виконав на благо те, про що ми просили, так Господь почує і ці молитви і дасть Державі нашій мир і єдність, а народу українському – благополуччя і процвітання. Особливо ми просимо божого заступництва до тих, хто за свою любов до України зараз терпить полон, несправедливе ув’язнення чи переслідування, страждає від війни та поневолення (виділено Г. М.). Всім відомо, якою пошаною оточене серед нашого побожного народу свято Покрови Божої матері, встановлене на честь захисту, що його Пречиста Діва в давній час чудесно надала цьому місту, коли його раптово оточили вороги і не було сподівання на силу людську. Тому ми просимо також і пресвяту владичицю нашу Богородицю не полишати без свого покрову та захисту всіх, хто його зараз потребує.
   «Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже», – навчає нас Святий апостол Павло. Тому серед багатьох слів вдячності, які звучать у ці дні, буде несправедливо оминути подякою наших наставників, наших святителів. У 1992 році Митрополит Київський Філарет був несправедливо підданий покаранням, а 1997 року на нього не з догматичних причин було проголошено анафему. Але Ваша Всесвятість і Матір-Церква розглянули його апеляцію і усунули несправедливість. Великий труд він здійснив для Церкви від юності своєї, присвятивши себе служінню їй, і за це йому наша вдячність, як духовних дітей своєму старцеві і наставнику. Ми сьогодні будемо молитися за його здоров’я і довголіття, а також за Митрополита Макарія, який також багато потрудився для української церкви. А також піднесемо молитви за упокоєння душ ієрархів, імена яких назавжди залишилися в нашій церковній історії, – Мстислава Скрипника, Митрополита Володимира Сабодана та інших ієрархів, які потрудилися для того, щоб нинішний день настав (виділено Г. М.).
   Нехай Бог благословить миром і всіма благами нашу Матір-Україну» (інтернет-видання «НВ»: «Промова Митрополита Епіфанія після отримання Томосу для ПЦУ – повний текст», 6 січня 2019 року).
   Ну, а далі була…
             Промова Президента України Петра Порошенка
                з нагоди вручення Томосу про автокефалію
                           Православній Церкві України:
   «Щойно завершилася велика історична справа, в якій Господь Бог був з нами – з українцями. А ми, українці, були з Господом Богом. Автокефальна Православна Церква України нарешті отримала Томос від Вселенського Патріарха, від Матері-Церкви. Господь побачив та оцінив наполегливу боротьбу українського народу за свою самостійність. Він почув наші молитви. Він належно воздав нам по трудам нашим і йому стало так угодно, щоб Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій і Синод Константинопольської Церкви-Матері сказали омріяне, довгоочікуване «так» незалежній Церкві України.
   Сьогоднішня подія в історії нашої крани збережеться в одному ряду з Володимировим хрещенням і з проголошенням незалежності України. Православний світ запам’ятає день, коли до родини церков-сестер увійшла рівноправна Церква України (виділено Г. М.).
   Наша країна довго торувала шлях до цього дня. І недарма вчора Його Всесвятість згадав у своєму виступі і Ольгу – першу нашу княгиню християнку, і рівноапостольного князя Володимира-хрестителя. А ще задовго до них святий апостол Андрій ногами стояв на київських горах і «очі його Україну бачили, а уста – благословляли. І насіння віри він у нас насадив». Це, до речі, цитата із рішень нашого православного Собору 1621 року.
   Протягом понад тисячі років береглася і множилася київська християнська традиція. Сьогодні наша Православна Церква готова до самостійного буття. Український народ дякує Богу і те, що сталося – це справжнє диво, яким ми завдячуємо волі Творця.
   Ми радіємо з того, що Вселенський Патріарх як духовний провідник сотень мільйонів православного люду, як постать глобального масштабу почув наш голос і наші прохання. І невтомна праця Його Всесвятості на духовній ниві назавжди залишиться в історії церкви і в історії народів, особливо православних.
   А Томос для нас – це фактично ще один Акт проголошення незалежності України. Він довершить утвердження самостійності Української держави, укріпить релігійну свободу, міжконфесійний мир. І він посилить права і свободи громадян, особливо тих, які перебували поза спілкуванням із Вселенським Православ’ям і яких несправедливо таврували неканонічністю (виділено Г. М.).
   Його Всесвятість цими днями особливо наголошує на важливості відновлення спілкування мільйонів і мільйонів українських вірних з повнотою світового православ`я. Крім того, для нас українців власна Церква – це гарантія нашої духовної свободи. Це запорука суспільної злагоди (виділено Г. М.).
   І я як Президент гарантую від імені держави, що Україна поважатиме релігійний вибір і свободу віросповідання кожного громадянина.
   Я вітаю всіх небайдужих з постанням автокефальної Православної Церкви України. І я дякую кожному, хто невтомно працював над її становленням, творив єдність і відновлював справедливість!
   Свята Софія, премудрість Божа була з нами і ми виконали свій обов’язок перед минулими і перед наступними поколіннями.
   Слава Господу Богу!
   Слава Україні!» (веб-портал телеканалу «5»: «Надання Томосу про автокефалію ПЦУ: звернення Президента України – відео», 6 січня 2019 року).
   Далі буде...
Переглядів (475) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...