ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
20-11-2020 20:59

«Запустимо дурочку!»

 

Чтобы перестраивать здание,

Нужно иметь строительное образование.

(Мій жарт на адресу Михайла Горбачова, 1986)

 

Люди середнього і старшого віку ще добре пам’ятають сюжет сатиричної вистави Аркадія Райкіна «Запустим дурочку» (https://vimeo.com/128509063)

Трохи нагадаю. На підприємство, що випускає колеса, приходить телеграма іншого підприємства з вимогою поставити їм насоси. Директор підприємства-постачальника в трансі – що робити? Адже відповісти, що вони не випускають насоси, означає визнати нібито в Міністерстві, яке видало рознарядку, сидять барани; сказати чесно, що вони не можуть виконати це завдання, означатиме, що директор не здатен керувати. Тобто і в першому, і в другому випадках нічого гарного керівництву цього підприємства не світить. І тут його осінило: «Запустимо дурочку!». У відповідь він направляє телеграму, що колеса відправлені. Отримувач шле знову телеграму і наполегливо вимагає насоси, на що отримує у відповідь чергову нову «дурочку». Такою ж дурочкою грають з представником отримувача, коли він за три тисячі кілометрів приїжджає на підприємство. А завдання Міністерства так і лишається невиконаним підприємством, якому потрібні насоси. І що робити керівнику цього підприємства? А запустити цим баранам у Міністерство подібну «дурочку»!

В мене склалося враження, що вже десятки років наша влада запускає народові «дурочку».

Багатьом читачам доводилося звертатись у центральні органи виконавчої влади для вирішення якихось важливих питань. Доводилось робити це і мені як в особистих справах, так і по роботі, зв’язаній з модернізацією виробництва, з нормативними документами у будівництві тощо. І що ви отримували у відповідь, наприклад, від адміністрації президента? А те, що вони турбуються про нас, працюють відповідно чинного законодавства, цитують Закон… і відправляють ваш лист для виконання у відповідне відомство. Ті теж пересилають його кілька разів...  Врешті-решт воно потрапляє до того, хто винен у всіх ваших негараздах, пов’язаних з порушенням владою діючих законів. Що ж він вам відповість? Ви вже, мабуть, здогадались: запустить «дурочку».

От і нещодавно я чотири місяці переписувався з Кабміном, Міністерством інфраструктури, Укравтодором та іншими конторами щодо грубих помилок і прорахунків у Державному стандарті на дорожні цементобетони ДСТУ8858:2019, які можуть привести до зниження довговічності доріг у півтора-три рази та нанести збитки державі у кілька мільярдів гривень на рік. Звичайно, всі мої зауваження і пропозиції були науково обґрунтовані і перевірені практикою. І що ви думаєте? На це хоча б звернули увагу Прем’єрміністр, Міністр, Голова Укравтодору? Адже, були б вони ґаздами, фахівцями і, не говорячи вже про патріотизм, нормальними громадянами, то при такій ціні питання мали б запросити мене в крутий ресторан і просити допомогти їм розібратися та подякувати за це. (Про якісь нагороди і гонорари вже мовчу, бо ніколи від них не отримував, а от неприємності у вигляді обструкції, наклепів та інших пакостей чекаю знову найближчим часом).

Так у чому ж та «дурочка», яку мені надсилають з центральних органів державної влади? От, наприклад, роблю зауваження, що на 10-й сторінці ДСТУ бетон класу С16/20 – це не марка 200 міцністю 20 МПа, а – 25 МПа; С32/40 – не марка 400 міцністю 40 МПа, а – 50 МПа, тобто виконавець робіт, звиклий до поняття марка, знизить фактично міцність бетону на 20-25%; що в цьому питанні розуміється навіть студент-трієчник і може порахувати. Тому прошу внести виправлення в ДСТУ. Мені відповідають, що вони активно працюють над вирішенням задач Великого будівництва, відповідно чинного законодавства (цитують), а ДСТУ розроблений авторитетною науковою установою, і посилаються ще на кілька подібних нормативних документів з аналогічними помилками вже авторства шести докторів наук, професорів. На зауваження про те, що вимога ДСТУ в застосуванні портландцементу не нижче М400 для основи доріг і суперпластифікаторів є марнотратством, так як без додаткових втрат і зниження якості можна успішно застосовувати композиційні цементи М300, що випускаються на наших заводах, дешевші на 800-1000 грн за одну тонну (але, боронь Боже, не для верхнього шару), а замість дорогих суперпластифікаторів – звичайні пластифікуючо-повітровсмоктуючі добавки (такі я сам випускав для України і країн Європи на своєму підприємстві в Лужанах по 200-400 доларів за одну тонну, які захищені патентами на винаходи і за які отримував солідні гонорари).

До цього можна додати маразми з вимогами використання пісків середньої крупності та низькоалюмінатних цементів тощо, яких практично немає в Україні. На що отримую тексти, які не мають жодного відношення до теми.

Яка ж реальна ціна цього питання і скільки можна скомуніздити, посилаючись на чинний ДСТУ?

Розглянемо конкретні приклади. Візьмемо орієнтовно в розрахунках об’єм у тисячу кілометрів бетонних доріг на рік, хоча треба в кілька разів більше. Для основи доріг, де використовується так званий «тощий» бетон, товщиною 30-60 см при витраті цементу 140-170 кг на 1 м3, треба буде приблизно 5 млн м3 бетону, на що піде приблизно 750 тисяч тонн цементу. При різниці в ціні 800 грн за 1 тонну збитки становлять 750000 х 800 грн = 600 млн грн за рік. Застосування суперпластифікатора (чомусь саме одного німецького виробника) обійдеться, разом з так званим науково-технічним супроводом, додатково у 500 грн на 1 м3 бетону. Витрати бетону на 1 км магістральної дороги першої категорії товщиною верхнього шару 20-30 см становлять щонайменше 3 млн м3. А це збитки 3 млн х 500 = 1,5 млрд грн на рік. Якщо до цього додати ще занижену міцність бетону, відсутність вимог до властивостей цементу, які визначають довговічність бетону (корозійна стійкість та морозостійкість), не говорячи вже про звичайне шахрайство з об’ємами робіт, банальними крадіжками і порушеннями технології, то, врешті-решт, дерибанячи мільярди, ми можемо отримати не науково обґрунтований мінімальний термін експлуатації доріг 30 років (в США до 50 років), а вдвічі-втричі менше. А бетонні дороги значно дорожчі асфальтних. І в результаті такого «великого будівництва», тобто величезного дерибану народних коштів, ми можемо отримати тільки цурес, а бариги-організатори – мільярди в свої кишені. Можна сказати навіть приблизно скільки. У наведеному прикладі це не менше 2 млрд грн на рік, а якщо додати ще шахрайство з об’ємами робіт, завищеними цінами в результаті картельної змови, ще 20% собівартості, то набігає до 10 млрд грн на рік. А ще є й відкати, але цим уже нехай займаються орли Венедиктової та Авакова. Не буду забирати в них шматок хліба.

Так от, панове, ще раз, щоб можновладці колись не сказали, що цього не знали. Правда така, що до половини науково обґрунтованого проектного терміну експлуатації «не доживають» більше половини залізобетонних конструкцій інженерних споруд. І це з нашої з вами, тобто народної, кишені. Я про це знаю давно, і не тільки пишу, а й дію, пропоную, впроваджую. Та, на жаль, їм, можновладцям, усе це до сраки, як і більшості виконавців робіт та замовників. І щоб не бути голослівним, з усією відповідальністю заявляю, що абсолютна більшість бетонів і конструкцій з них десятками років не перевіряються на властивості, які визначають їхню довговічність, а саме: морозостійкість, корозійна стійкість і водонепроникність.

Чи винні в цьому тільки керівники? На жаль, ми маємо у значній мірі деморалізоване суспільство. Згадую, як колись звернувся до одного керівника з проханням виділити 10 тисяч рублів зі 100-тисячної економії на мотивацію всіх, хто сприяв впровадженню моїх наукових розробок, на що він мені відповів: «І ти думаєш, що це допоможе? Краще скажи їм, де вкрасти одну тисячу рублів, і вони ночами не будуть спати!». «Та нехай уже вкрадуть, але збудують нарешті ці дороги», – кажуть мені знайомі.

«А скільки ти заплатив за те, щоб тебе підстригли під нульовку? 80 грн. А за скільки купляв один літр води в Моршині? За 45 грн. І скільки переплачуєш за обід у ресторані? Щонайменше у 5 разів взувають тебе у кожному випадку. То невже ми, шляховики, електрики, лікарі, дурніші від перукарів, торгашів? Взуваємо вас по-божеськи – тільки в два рази. Це ринок, друже!» – виправдовуються приятелі.

«Та й кому ви потрібні, вчені, конструктори, технологи?..» – заявляють хапуги.

Ні, панове, це не ринок, а бардак і здирництво, бо при цивілізованому ринку за картельну змову в ціноутворенні ініціаторів «роздягають» до трусів, а здирникам влаштовують бойкот.

За багато років своєї діяльності я прийшов до дуже невтішного висновку, який полягає в тому, що прибуток від дорожнього будівництва може конкурувати тільки з наркобізнесом, і до цього корита пересічного громадянина ніколи не допустять, бо воно є основним джерелом збагачення можновладців. От наприклад, спробуйте довести в суді, що дороги, при будівництві яких украли мільярди, зруйнувались достроково від недостатньої корозійної стійкості і морозостійкості бетону (а це і є основними причинами) та примусити винуватців відшкодувати збитки (наші, народні, збитки). Ніколи! Тому що стандартів для натурних випробувань цих властивостей нема ні в нас, ані в Європі. Це зовсім не означає, що таких способів не існує взагалі. Вони є на рівні винаходів, впровадження яких у норми саботують виробники цементу та шляховики, щоб уникнути відповідальності за брак. Стверджую це тому, що такі розробки були впроваджені мною і на наших, і на передових європейських підприємствах – я отримав за них солідні гонорари, упередив серйозні аварії відповідальних конструкцій і не один кілометр доріг та чимало інженерних споруд збудував. А от у стандарти їх впроваджувати не хочуть уже десятки років. Якось на банкеті один із високих керівників публічно пожартував, що готовий заплатити мені, щоб я не займався такими розробками взагалі.

І знову ж, аби не казали, що не знали, публічно пропоную:

– виправити вказані помилки і прибрати всі недолугості та ідіотизми в ДСТУ8858:2019;

– замінити необґрунтовані вимоги до цементу, піску, добавок, дисперсних волокон тощо;

– прийняти до впровадження всі мої пропозиції, що дасть державі реальну економію не менше 3 млрд грн на рік.

Наполягаю на:

– необхідності проведення повної інвентаризації, технічної діагностики і паспортизації всіх будівель і споруд;

– організації дієвого контролю якості будівництва;

– усуненні всіх помилок і прорахунків в нормативній базі будівництва;

– відкликанні ліцензій у компаній, нездатних якісно виконувати будівельні роботи;

– звільненні всіх керівників будівельних компаній і підрозділів виконавчої влади, які не мають необхідної базової освіти, знань і досвіду роботи;

– нагальній необхідності проведення житлово-комунальної реформи, замінивши незаконні управляючі компанії обслуговуючими багатоквартирні будинки, яким, за дорученням власників, передати на баланс будинки, прибудинкові території, інженерні мережі і яким, врешті-решт, узаконити надання комунальних послуг.

Для організації великомасштабного дорожнього будівництва в країні пропоную передати дороги в концесію створеним для цього народним акціонерним товариствам, надавши їм кошти дорожнього фонду, що формується з акцизів на пальне, та всі активи Укравтодору. Адже ніхто краще не зможе контролювати використання коштів, якість робіт та експлуатацію доріг, аніж люди, які проживають на прилеглих територіях і користуються цими дорогами, тобто самі акціонери. Готовий першим придбати акції таких компаній, адже це набагато надійніше, ніж тримати гроші на банківських депозитах.

І що теж дуже важливо! Не став би про це говорити, якби воно було тільки особисте, бо чхати мені на їхню благоприхильність. Не один раз доводилось відмовлятися від високих посад, нагород, звань і гонорарів. Та й не від кожного можновладця прийняв би. Уявіть собі такий сюжет, що полковнику, який розкрив десятки резонансних злочинів і диверсій та ще сотні запобіг і успішно займається розв’язанням складних стратегічних задач державного рівня, тобто виконує серйозну генеральську роботу, за десятки років самовідданої праці так і не присвоїли генеральське звання, не нагородили державними нагородами, не привітали з черговим ювілеєм, а ще принципово замовчують, розповсюджують наклепи та чинять інші непристойні пакості. Мова тут не про особисте, а про звичайний саботаж, підривну диверсійну діяльність проти Держави та її народу, коли намагаються деморалізувати суспільство, демотивувати громадян, не допустити до державного управління справжніх провідників Нації, фахівців своєї справи, нанести економічні збитки країні, керуючись вказівками ворожих сил і жагою особистого збагачення. «Расстрелять!» – наказав би свого часу (боронь, Боже, щоб він колись повернувся) великий тиран. І в цьому, якраз, він був правий. Інакше не зберіг би довірену йому Державу (не прощається тільки знищення разом з ворогами чесних громадян, патріотів своєї країни). Чи знаємо ми наших прихованих ворогів? Так, вони тепер майже не криються, і ніяк не реагуємо.

Мені особисто ще поталанило (а може, Всевишній допоміг?), хоч і з травмами, але залишитись живим, не потрапити за ґрати, стати доктором наук, отримати почесне звання та й заробити солідну пенсію. А от як рідним тих, котрі втратили своє життя? А як тим, хто втратив здоров’я і мають не менші заслуги, та вийшли на пенсію кандидатами наук, не отримавши ані високих звань, ані посад, ані солідних гонорарів, і змушені існувати, промишляючи примітивним бізнесом, або виїхати за кордон?

Отже, я не проти комуністичної ідеології, вступу в Євросоюз і як будівельник, врешті-решт, двома руками за велике будівництво. Але не забуваймо, що найбільші авантюри й афери робляться саме під шляхетними гаслами, а благими намірами вимощена дорога до пекла.

То де ж ви, патріоти, мої колеги: вчені, виробничники, інтелігенція? За багато років жодної конкретної справи, конкретних дій на розвиток держави, ані жодного слова в дискусіях, підтримки чи аргументованого заперечення. А от ворог не спить і постійно сере.

Так вони кожного з нас поодинці швидко затюкають, а людям запустять «дурочку». Тож не даймося пошити нас у дурні.

Слава Україні!


PS

МЕТОДИЧНИЙ ПРИКЛАД,

як безперешкодно і безкарно вкрасти мільярд

при будівництві бетонних доріг

 

Проектом, відповідно до вимог ДСТУ 8858:2019, передбачено для будівництва дороги використання бетону класу С30/40 марки 400 з вмістом залученого повітря 5%, F200, W6. Для виробництва бетону передбачено використання цементу ПЦI або ПЦІІ/А-Ш марки 500, піску середньої крупності, щебеню фракції 5-10 мм, полікарбоксилатного суперпластифікатора у кількості 0,8% від маси цементу. Витрати цементу на 1 м3 бетону – 480 кг. Вибір складу бетону виконаний згідно рекомендацій за ДСТУ Б В.2.7-215:2009. Тобто все чинно і за стандартами. Але...

Виробник через «прокладку», придбавши для державної комісії кілька паспортів на цемент ПЦІ або ПЦІІ/А-Ш, фактично отримував цемент ПЦІІ/Б-Ш, ціна якого на 500 грн/т нижча (довести різницю в цементах практично неможливо). А найнахабніші й безграмотні можуть узяти навіть ШПЦ ІІІ/Б, дешевший на 800-1000 грн/т. При витраті цементу 0,48 т/м3 бетону «зекономлено» 0,48 х 500 = 240 грн.

Відповідно до формул ДСТУ Б В.2.7-215:2009 при розрахунках складу не враховується залучене повітря, тобто 0,05 м3 на 1 м3 бетону, а це при ціні бетону 3000 грн/м3 складає 3000 х 0,05 = 150 грн.

Замість полікарбоксилатного суперпластифікатора за ціною 60 грн/кг використовують звичайний післяспиртовий або лігносульфонатний пластифікатор при витраті 0,3% від маси цементу при ціні 12 грн/кг. Різниця у ефективності добавок до бетонних сумішей марок S1-S2 не дуже помітна. «Економія» становить (0,8 х 480 / 100) х 60 - (0,3 х 480 / 100) х 12 = 230,4 - 17,3 = 213,1 грн/м3.

Разом все це дає 240 + 150 + 213 = 600 грн/м3. Ще можна «зекономити» на використанні дрібного піску замість середньої крупності тощо. Нібито, з першого погляду, все чесно і навіть жодного випадку недовантаження не було, і з цінами на заповнювачі і добавки не маніпулювали, і товщину покриття не зменшували, і керни показали відповідну міцність (бо на міцності ці «нововведення» суттєво не позначаються). А от на морозостійкості замість F200 отримуємо F150 або F100. Різницю сучасними методами у конструкції довести практично неможливо. Та й хто потім розбереться, якщо замість проектних 30 років дорога прослужить 10? Про всяк випадок можна скористатись і грубою помилкою в ДСТУ, де на сторінці 10 бетон класу В32/40 позначений як В30 марки 400. Тобто міцністю 40 МПа замість 50 МПа. Отже, при обсягах робіт, що плануються, в 2 млн м3 бетону на рік «безболісний навар» становить 2 млн х 600 = 1,2 мільярда гривень. Клас! І це тільки при відносно невеликих обсягах робіт і сором’язливих злодіях.

 

Газета «Відродження», №43, 22.10.2020

 

Переглядів (851) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...