ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
06-08-2020 00:09

Ліричний відступ

Марко ФАЙНЕР

«… В серці протікає Ікопоть-ріка»

(Ліричний відступ

з віршів різних років)

 

І – російською мовою

 

1

На струнах сердца я Вам сыграю,

Душевной болью я Вам спою,

О чём жалею, по ком страдаю,

Как слёзы горько ночами лью.

Безмерной скорбью неукротимой,

Печалью тихой к Вам прикоснусь,

Утратой тяжкой невосполнимой…

Земным поклоном в Вас остаюсь.

 

2

Передо мной картины детства

И в рамке траурной портрет, –

Красивей женщины, чем мама,

На свете не было и нет!

 

3

Наследство отцовское –

верность друзьям,

И слово железное, твёрдое,

Работа до пота, заботы, семья

И имя Отечество гордое!

 

4

Счастливое детство –

Мама с папой и я –

Душевным теплом согревает меня.

 

5

Мимо хат степенных

И могил смиренных,

Руслом огибая

Долы и века,

Из времён дремучих

По житейским кручам

В сердце протекает

Икопоть-река.

 

6

В моём сердце нет места для мести,

Переполнено болью оно

Государства растоптанной чести

И людей, уходящих на дно.

Никого упрекать я не стану

И не буду на долю роптать.

Суждено мне, видать, в бесталанной

Этой жизни Отчизну спасать.

 

7

Ещё в сердце моём не сгорела

Сильных чувств запальная свеча.

Лебединую песню не спела

Утомлённая болью душа.

 

8

Родина – любовь моя

Сыновья, до самозабвенья.

Родина – родник ты мой,

Источник сил и вдохновенья.

 

9

Державу мою бескорыстно

От хвори и ран излечу

И чувством ей искренно чистым

За злость всю ко мне отплачу.

 

10

С Родиной в сердце

И пулей в спине,

Совестью чистой

Брожу по стране.

Кто же по мне на дороге стрелял?

А тот, кто «За Родину!» громче кричал.

 

11

Мне мачехой была Держава,

А я ж любил её, как мать,

И жизнь за Родину отдать

За честь считал бы и за славу.

 

12

Мне Совесть – провидение,

И Божий глас – судья.

Страна – объединение,

Народ – одна семья.

 

13

Бомж – душа моя, бродяга горемычная,

Что-то ищет, бедолага, необычное.

Не лети ты без оглядки темноокая,

Боль – душа моя, загадка одинокая.

 

14

В общагах молодость прошла,

В скитаньях годы пролетели,

В боях житейских отгремели,

И седовласою метелью

Печаль осенняя пришла.

В страданьях истина раскрылась,

В тревогах совесть ожила,

В мечтах душа покой нашла,

И правда жизни догола

Грехом бесстыдным обнажилась.

 

15

Одари меня, Боже, Любовью,

Душу Музой высокой согрей,

Ароматом нетронутой нови

Освежи дух Отчизны моей.

Струны сердца настрой на свободу,

Разум светлый во мне пробуди,

Миром мир и согласьем народы

Повеленьем Своим награди.

 

16

Пером, как резцом по граниту

На глыбах безмолвных камней,

Структуру круша монолита,

Стихи я творю из огней.

Пером, как иглой внутривенно,

Инъекцией совести в кровь

Целебным стихом непременно

Взращу в душах чёрствых любовь!

 

17

Любовь во мне строфой невинной,

Мечтой кристальной чистоты

Под звуки свадебного гимна

Кружится в царстве пустоты.

 

18

Тебя одну я только обожаю,

С тобой одной все помыслы мои,

Тебя одну люблю я и желаю,

С тобой одной закончу дни свои.

 

19

... И со мной делай всё, что ты хочешь,

Соблазняй, ковыряйся в мозгу,

Требуй ласки к себе что есть мочи,

Только в душу не лезь – обожгу!

 

20

И ещё вам скажу по случаю,

Женщин оценивайте, как вино, –

Только по послевкусию!

 

21

Но помню, когда-то строгий

Секрет мне открыл отец,

Что там, где Любовь от Бога,

Семья – благодать Небес.

 

22

Вкус поцелуя пьянящий

Память во мне бередит,

Силой невидимой страсти

Снова в объятья манит.

 

23

Беременные женщины мне любы и милы,

Глубокий смысл божественный в их бремени сокрыт.

Беременные женщины чертовски хороши.

Беременные женщины – для сердца, для души.

 

24

Ласковая моя, нежная,

Милая и прелестная,

Очаровательная и прекрасная

Мечта моя страстная,

Надежда сокровенная,

Любовь долгожданная!

 

25

Не умею я обманывать себя

И веровать, не зная.

Не могу быть верен, не любя,

А любить, не понимая.

 

26

Достоин уваженья однолюб,

Но часто этим качеством кичатся

Все те, кто по натуре жлоб и груб,

И неспособен женщине отдаться.

 

27

Не отвергай меня с порога,

В глаза мне лучше посмотри.

В них ты найдёшь любви тревогу,

Рассвета чистый луч зари.

 

28

Люби меня без званий и регалий,

Без корысти, лукавства и хулы,

Люби меня в опале и печали,

В безденежьи, изгнаньи и хмеле.

Люби меня беспомощным и хилым

Без жалости, упрёков и обид,

Люби меня немилым и постылым,

Пока душа во мне ещё горит.

 

29

Её Величество Любовь –

Царица помыслов высоких,

Благословенная в истоках

Преосвященная Любовь.

Любви божественной хочу!

Любви, Вы слышите, хочу!

Я это Вам, Любовь, кричу,

Вас препокорнейше прошу…

 

30

Ожлобели Черновцы,

Почерствели люди,

Правят городом дельцы,

И бардак повсюду.

 

31

Гнильё и блуд вокруг.

Душа томится от удушья.

Одни лишь только пни и сучья.

Мерзит порочный круг.

В опале мысль и честь,

И нет возвышенному места,

В почёте бляди и невежды,

В законе фальш и лесть.

 

32

Не хочу быть блядью

И в борделе жить,

Падалью питаться,

С суками дружить.

Мир любви построю

Для души своей,

Буду жить изгоем

С той, кто мне милей.

 

33

Ваше Величество Женщина славная,

Доля Вам выпала в жизни забавная:

Править и быть в одночасье слугой,

И подсудимой себе и судьёй.

Мудрой и юной, и доброй и злой.

Быть Вам предписано Божьей рукой

Зреть и любить и любимою быть,

Ваше Высочество Женщина странная,

Суть дарование и наказание!

 

34

Я весь из боли и обид,

И нет на мне живого места,

Но чувства Совести и Чести,

И дар умения любить,

И благородной жажды мести,

Презрения ко лжи и лести

Во мне вовеки не убить.

 

35

Если же к телу поближе:

В нас, не как в тварях земных,

Сердце находится выше

Органов всех половых.

 

 

ІІ – українською мовою

 

1

У тих, хто не вірує в Бога,

Немає нічого святого.

 

2

За Русь-Україну життя віддаю,

За тебе, мій рідний народе.

В невидимім цім доленоснім бою

Жертовність – ціна за Свободу.

Примітка

Найневдячніша справа – вкладати свої таланти, почуття, працю, а то й життя в службу Державі та її народу. В цій справі ви не розбагатієте, не отримаєте почесті, вас можуть навіть і не помітити або скоро забудуть. А ви, все ж таки, це робите. Може, то і є справжній героїзм, патріотизм вищої проби? Бо іншого не буває.

 

3

У слові, у клятві, в кайданах тяжких,

На пласі і на хрестовині,

У голоді, в ситості, в бідах лихих

Не стань на коліна, країно!

О, не ставай, о, не ставай,

Країно рідна, на коліна.

За волю і за рідний край

Повстань, народе України!

 

4

Щастя краплина – моя Україна,

Гомін весняний у хмурості час,

Богу за тебе молюся щоднини,

Щоб ти до сонця з пітьми піднялась.

Доле моя, Україно,

Я ж бо – кровинка твоя.

Доле моя, Україно,

Пісне моя лебедина –

Іншої в світі нема.

 

5

Морди, маски,

М’ясо, туші,

Мряка, цвинтар –

Мертві душі.

 

6

– Не продавайте України, –

Святою вірою молю,

Благаю вас, – вона не винна, –

І гірко сльози з нею ллю.

– Не віддавайся, Україно,

Політиканам-гендлярам.

Народ – господар у країні.

Всю владу людям-трударям!

 

7

Ще ниють рани, і в душах шрами

Не гоять слава та ордени.

І пам’ять знову клекоче кров’ю

В боях загиблих тої війни.

Любов і шана Вам, ветерани,

Благословення на всі літа,

Вам шанобливий уклін наш щирий

За мир і спокій, і за життя.

 

8

Ген гори високі,

Долини широкі,

А там, понад плаєм

Зоря догоряє,

Світає, світає,

Зоря догоряє,

І сріберні роси

На ясенях сяють,

І сріберні роси

На ясенях грають.

 

9

Від словесної дрібноти,

Суєти суєт мирських

Я в Карпати на висоти

По стежках піду стрімких.

Там, у горах, там, у горах,

Над горами – синє море,

А під морем – хмари кволі

В небо зводяться поволі.

Там, у горах, там, у горах,

Де душі моїй розмай,

Там, у горах, дощ у горах,

А в долині водограй.

 

10

Йдуть до осені літа,

Сивиною повиті,

А душа повертає

До весни знов і знов.

Проминуло кохання,

І притихли бажання,

А у серці лунає

Все чутніше любов.

 

11

До дитинства, до основ

Кличе пам’ять знов,

Дома – мамина любов

І моє єство.

Там, де б’є душі вогонь

З серця джерелом,

Я до маминих долонь

Припаду чолом.

 

12

Від кохання рятунку немає,

І пощади не ждіть, не просіть –

Порятунку не буде, і знайте:

Ми приречені вічно любить.

 

13

Запитаю у надії,

Де й коли я порадію.

Де ж любов, скажи ж бо, де,

Де мене кохання жде?

Де ж ти є, де ж ти є,

Світ-коханнячко моє?

Ой, скажи ж бо, де ти є,

Світ-коханнячко моє?

 

14

Про що мова, панове,

То ж бо знову промова?

То ж бо знову до слова

Притягається мова.

Мова наша співуча,

Мова наша чудова

І така вже квітуча…

Не про те лиш розмова.

Ми про душу забули,

А чи совість заснула?

За словами, панове,

Божий глас не почули.

Доки бавили мову,

Нас в покору зігнули…

 

15

Біль, біль до нестями – то за гріх розплата,

Біль мій, спогади й бентежне відчуття,

То сіль закарбувала в серці втрату.

Все… І немає вороття.

Біль роздерте серце крає лезом гострим.

Біль, нестерпний біль розлуки і кохання,

Ти і все, що було поміж нами,

Тільки ти – мій гріх, мій біль.

 

16

Потихеньку мене розбуди,

Я втомивсь від рутини важкої,

Ніжно в очі мої зазирни,

Проведи по обличчю рукою,

Доторкнися вустами до вій,

Приголуб моє тіло згрубіле,

Теплим подихом душу зігрій,

Щоб вона знов любити хотіла.

І промов мені рідні слова,

Де з дитинства щось тихо заб’ється,

Просвітліє зі сну голова,

Заспіває натомлене серце.

Розбуди ж ти мене, розбуди,

Розтопи лід образ і страждання,

І поклич, і поклич… поведи

В світ захмарних видінь і літання.

Переклад з російської

Тамари Севернюк

 

17

Любові я бажаю,

Жду, як жита дощів.

Як до блаженства раю,

До неї я летів.

Я про любов співаю

І ніжність не втаю.

З любов’ю я страждаю,

Від неї і помру.

Зі мною поруч, знаю,

Любове ти моя.

Я трепетно зітхаю

Без смутку й каяття.

З вогнем любові граюсь,

Захворів я, мабуть.

Як в пеклі вже, страждаю,

І сліз не відвернуть.

Переклад з російської

Володимира Морданя

 

 

ІІІ – єврейською мовою

(транслітерація – українськими буквами)

 

Коні-літа

(зміст  – українською мовою)

Життя – як сон,

А літа – як коні.

І забуваємо ми старі істини

Та летимо, не відчуваючи землі.

Ой, не летіть же, коні-літа,

Не доганяйте моє старе щастя,

Адже що я загубив у житті

До мене ніколи не повернеться.

Пройшли юні роки

І любов, що я мав.

Що сталось в моєму житті –

Все по волі Божій.

Хочу коней своїх запитати:

Скажіть мені «так» або «ні»,

Чи зустріну я ще любов,

Чи прийде вона, чи ні?

 

 

На щастя

Холодний вітер виє,

Тремтить душа моя.

Під падаючим небом,

Здається, гасну я.

Це смерть, це смерть, вмираю я.

Та стужа зим не вічна,

Є літо вороття.

І цвіт заграє звично

На радість і життя,

На радість і життя!

Переклад Тамари Севернюк