ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
24-11-2019 21:15

Застереження!!!

Взагалі, я проти обговорення наукових проблем у засобах масової інформації, адже наука, як і гроші, любить тишу, а істина не визначається більшістю голосів. Але двічі в житті мені як науковцю доводилося звертатися до ЗМІ, бо мова йшла про запобігання руйнувань і аварій будівельних конструкцій. Наприклад, у 90-х роках, коли бариги від будівництва, об’єднавшись зі своїми «побратимами» з наукових установ і міністерства, почали використовувати хлориди, сульфати і сульфіди, які викликають корозію цементного каменю і арматури, для прискорення твердіння бетону, а також шлакопортландцементу для будівництва доріг. Кінець кінцем у поодиноких випадках руйнування таки стались (згадайте руйнування тисяч опор ліній електропередач у 2000 році від «бурульок» на дротах та окремі ділянки магістралі Київ-Одеса). Все це могло привести країну до масштабної руїни вже через 10-15 років експлуатації будівель і споруд.

Так як жодна добра справа для нашої держави не залишається непокараною, тоді я відбувся невеликим переляком внаслідок кількох замахів на життя та зруйнованим успішним бізнесом.

Але тепер справа трохи інша. Займаючись (без жодної копійки з держбюджету) розробкою і аналізом норм на цемент, бетон, арматуру, проектування залізобетонних конструкцій, я випадково наткнувся на вражаючу статистику смертей і каліцтва дітей від вітчизняних і навіть іноземних вакцин: один випадок на 2000 щеплень. Це мені щось нагадало. Так, так, саме до 0,1% браку (тобто вихід за 3 стандартних відхилення) закладено в технічні вимоги сучасних норм у будівництві. Тобто, для проектування конструкцій і оцінки якості матеріалів використовується прогресивна (для тих, хто в ній глибоко розуміється) методика, заснована на розподілі за нормальним законом (крива Гауса, точніше – t-розподіл Стьюдента для малих виборок). Невелика величина середньоквадратичного відхилення свідчить про високу однорідність матеріалу, що разом з показником середнього дозволяє з високою ймовірністю проектувати надійні конструкції, виробляти різні деталі, ліки, цукерки… Відповідно до цієї концепції в світі встановлені класи цементу, бетону, арматури та інших матеріалів.

Але тут є тонкощі, які вимагають базових знань математики від виробничників, які, на жаль, не завжди їх мають. Насамперед, не факт, що завжди всі показники якості вкладаються у криву нормального розподілу, а невідповідність кривій (наприклад, плосковершинній або двовершинній) ще не доводить невідповідність матеріалів вимогам якості.

По-друге, ми маємо справу не з генеральною сукупністю, а з випадковими величинами певного ряду, які можуть виявитись і нерандомізованими (тобто недостатньо змішаними).

Важливо зрозуміти і те, що клас матеріалу, на відміну від марки, що характеризується тільки середнім значенням в певних межах, це не поодинока величина, а сукупність. Не розуміючи цього, державні та незалежні лабораторії видають сертифікат якості по наданих їм окремих пробах, що не відповідає сутності норм. Наприклад, привезли на сертифікацію пробу бетону з міцністю 33 МПа (мегапаскалі) – і лабораторія нібито відповідно до норм по наведених там формулах видає сертифікат на клас С25. Але, щоб визначити клас, треба було щонайменше 30 проб.

Наведу ще кілька простих прикладів. Виготовлені 100 кубометрів бетонної суміші десятьма машинами відправляють на будівельний об’єкт. Якщо продукція потрапляє в одну конструкцію і рівномірно в ній розподіляється, то при середній міцності 19,2 МПа і коефіцієнті варіації 13,5% бетон відповідає проектному класу С15. Але може статися, що бетон з десятої машини має міцність 12 МПа, і суміш потрапляє на іншу конструкцію з тим же проектним класом. Зрозуміло, що такий бетон, навіть якщо його властивості укладаються в криву нормального розподілу, не буде відповідати прийнятим у проекті розрахунковим характеристикам. Подібне і з цементом, який відповідає всім нормам, коли 0,1% (хвостик у лівій частині кривої) для заводу середньої потужності 1 млн тонн становить всього-на-всього 1000 тонн. Класний цемент! Але що станеться, якщо хоча б третина цього цементу (що цілком реально) потрапить на один об’єкт чи в одну конструкцію? Якщо до цього додати, що зі стандартів прибране поняття «партія», яке замінено «властивостями за минулий період», то ймовірність отримання бракованої продукції стає ще більшою. Та й врешті-решт будівельника цікавлять властивості цементу, бетону, арматури не за минулий період, а в конкретній поставці, з якої він будуватиме під свою відповідальність за конструкцію. Додам, що, замовляючи конструкцію, власник хоче отримати гарантований термін її експлуатації, але виробник не може достеменно гарантувати цей показник, тому що сам не має гарантованої корозійної стійкості та морозостійкості цементу, який йому поставляють. І ці вимоги не прописані в стандартах.

Але як з усім цим живе Європа? Відповідь проста до банальності: не завдяки гарній техніці та високій культурі виробництва, а завдяки перелякові. Так! Там діє жорстка сталінська система, яка знищує (тільки не фізично, а економічно) всіх тих, хто не може або не хоче виготовляти продукцію гарантованої якості. Для цього в Європі є дієвий вхідний контроль, державний контроль і незалежні лабораторії. Наприклад, цемент класу СЕМ 32,5 поставляється там з фактичною середньою міцністю 41-43 МПа, а в нас – 35-37 МПа (піпл хаває, а перевірити не може, бо немає дієвого контролю ані вхідного, ані державного, нема незалежних лабораторій, та й знань споживачу бракує).

Як же це все так сталося?

Чи не щомісяця доводиться прощатися з нашими видатними вченими і виробничниками. А хто ж приходить їм на зміну? Здебільшого, їхні завгоспи, мажори, прислуга, підлабузники, які свого часу отримали посади і наукові регалії не за виробничі успіхи чи відкриття в науці, а як нагороду за віддану службу хазяїну. Чи не властиве таке і нашій владі за останні 30 років? Дійшло до того, що вже майже не проводяться наукові конференції по галузях економіки, зникають наукові школи, намагаються розпродати державні науково-дослідні інститути, не чути дискусій, а талановита молодь іде не в науку, а в бізнес чи взагалі втікає за кордон. І з цим треба щось робити! Що? Хіба я мало писав і рекомендував у своїх публікаціях і доповідав на міжнародних симпозіумах та високих нарадах? Але у відповідь маю репресії, обструкцію, ігнорацію та мовчанку, що нагадує мою кішку, яка, коли десь нашкодить, сидить тихо, забившись у куток.

Чи не тому руйнуються конструкції і вмирають наші діти, що ми ніяк не можемо розібратися з нашими нормами і забезпечити дієвий контроль якості продукції? Адже мова йде не про пиріжки та цукерки, де все обійдеться, вибачте, поносом.

Літаки, танки та іншу військову продукцію приймають поштучно. Я не пропоную в масовому виробництві контролювати кожну ампулу чи виріб. А от встановити у стандартах науково обґрунтований бракувальний мінімум проби і відповідальність за її якість можна.

Не можна вважати нормальним і те, що досить часто розробки державних нормативних документів фінансують приватні компанії, які тиснуть на виконавців. Це все одно, що розробку кримінального кодексу будуть фінансувати злочинці.

На жаль, цю тему свідомо замовчують, а на багатьох високих нарадах намагаються уникнути моїх доповідей. Та й ЗМІ чекають тільки інформаційної нагоди, тобто масових руйнувань і аварій, бажано з багатьма жертвами. Але тоді вже буде пізно, панове! Тому, не претендуючи на істину в останній інстанції, закликаю небагатьох, які ще залишились, і владу (не в якості репресивного органу) до плідної дискусії на цю тему та вдосконалення діючих норм і стандартів.

 

PS

Звертаюсь теж до тролів, баранів і провокаторів. Промовчіть хоча б цього разу, не відманюйте від теми і не переводьте стрілки з проблеми на автора.

Переглядів (436) / Коментарі (7)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...