ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
30-08-2019 21:10

Особливості вітчизняного бізнесу

(підказка новообраним депутатам

і новопризначеним державним управлінцям)

 

Доброзичливо ставлячись до новообраних депутатів та нових державних управлінців (за деякими винятками), я дещо занепокоєний їхнім недостатнім професіоналізмом, відсутністю належного виробничого та життєвого досвіду, наївним і поверховим мисленням. Але завжди готовий прийти на допомогу, якщо мова йтиме про державні інтереси. Отже, деякі нестандартні думки.

Вважається, що, подолавши корупцію і розвиваючи бізнес, ми зможемо вийти з глибокої кризи та привести країну до Євросоюзу. Але, на жаль, це не так. Диявол, як завжди, ховається у тонкощах. Тож, подолавши корупцію, ми можемо наткнутись на ще більше зло – бюрократію та формалізм.

Розберемось у корінні корупції, заглиблене ще в совєтські часи. Навіщо люди дають хабарі можновладцям? Від любові і поваги до них? Ні, вся справа в тому, що, маючи на озброєнні статті законів з різними тлумаченнями і «гачками», чиновник, правоохоронець та й будь-яка можновладна шавка може дуже легко запроторити вас у тюрму, відмовити у законних вимогах і взагалі перетворити у бидло. І навпаки, – відмазати злочинця, героїзувати нікчему тощо.

От, спробуйте, наприклад, без подачки отримати золоту медаль для талановитої дитини, вступити на держзамовлення в магістратуру, аспірантуру, а іноді й просто в університет, захистити дисертацію. І «подачка» – це м’яко кажучи, коли її розмір сягає тисяч доларів.

Можна й не давати хабар, але обійдеться дорожче. Добре пам’ятаю, як у совєтські часи, відмовившись дати хабара за захист кандидатської дисертації, втратив чотири роки життя і в кілька разів більше коштів, ніж сам хабар. Аналогічно – і при захисті докторської дисертації. Закінчилось повторним захистом в іншій вченій раді та у Вищій атестаційній комісії.

Відмовившись дати вартісний презент, я втратив наукову пенсію та солідну надбавку, які набагато перевищували сам хабар. І це хочу обов’язково показати людям, щоб знали, які тварюки правлять нами. У повному обсязі подавши всі документи на пенсію, я отримав запевнення заввідділом, що питання вже вирішено. «Кому ж, як не вам, відомому вченому!» – запевнила вона. Але потім почалися знущання: примушували доводити, що, працюючи в лабораторії, я займався науковою діяльністю, а не прибирав туалети; що винаходи – це наукові праці, а не «рацуха»; що цемент, бетон і залізобетон, по яких були опубліковані монографії, статті, винаходи, мають якесь відношення до будівництва. Відповідні висновки мене змусили надати з найвищих інстанцій Держбуду і Міносвіти. Та, незважаючи на ці висновки, створили у «законний» спосіб комісію з трьох тупих доцентів і, врешті-решт, мені відмовили. Звичайно ж, своє право я довів у Вищому адміністративному суді, але якими зусиллями, якою ціною.

Тож можновладці примушують людину до вибору – або даєш хабар, або отримаєш по мінімуму з відстрочкою в часі чи інфаркт.

Тобто, не хочеш платити – здихай. Щось подібне і в лікарнях. Ні, від вас не вимагають, не катують, ви самі маєте здогадатись і влаштувати все через «рішалу».

А от вам наглядні приклади законів і норм.

Навіщо чиновникам Закон про мову? А для того, щоб спростити контрабанду іноземних товарів. Тепер не треба переупаковувати товар і робити всі написи державною мовою.

Навіщо чиновникам європейські норми на цемент і бетон? А для того щоб можна було на них посилатись, коли не виконуються вимоги чинних національних стандартів.

Працюючи два десятки років у бізнесі, де без хабара чи відкату неможливо і кроку ступити, я, все ж таки, примудрявся не прогинатись під баригами. Але, знову ж таки, якою ціною!

Уявіть собі типову ситуацію. Немає вагонів, а в приватної структури (яка, звичайно, під якимось начальником) – є. Але в півтора рази дорожче. Куди дінетесь? Погоджуєтесь. Однак є ще станція, начальникові якої потрібно кілька тонн цементу (іди та знай, чи не на свій особняк). І врешті-решт, коли вже всі питання вирішені і твій вагон на станції, машиніст маневрового заявляє, що в нього закінчилась солярка. І від усього твого прибутку залишається пшик. А ще є різні інспектори, митники, яких при перевірках обов’язково треба водити пообідати…

Отже, корупція в Україні стала інструментом вирішення проблем бізнесу проти саботажу і бюрократії.

З цього, мабуть, треба починати. Інакше станеться так, як навесні 2014 року, коли підприємства зупинилися через те, що не знали, кому нести хабар.

Тож починати треба з перегляду всіх законів, норм, стандартів, інструкцій, які сприяють корупції, з нещадного очищення влади від диверсантів, саботажників, хапуг і баранів.

І не посадите ви Порошенка та всю його шоблу, тому що вони не крали, не брали хабарі, а діяли відповідно до закону. А те, що покривали злодіїв і хабарників, – уже зовсім інша справа. Спробуйте це довести.

Є ще й інші специфічні особливості вітчизняного бізнесу, які, безумовно, треба знати. Адже бізнес у нас, здебільшого, спекулятивний, шахрайський, базарний. Та й самі бізнесмени чого варті! Ні, не всі вони бариги і барани. Є й ділові, розумні, чесні (хоч у нас «чесний бізнесмен» звучить якось незвично). Можливо, саме завдяки їм ми сьогодні якось існуємо. Але дещо про наших бізнесменів варто знати.

Які особливості вітчизняних бізнесменів?

Сповнений самоповаги бізнесмен:

– ніколи не сяде за навчання і не дозволить це робити своїм підлеглим;

– не вважає гріхом красти, дурити, давати хабарі, шахраювати, користуватись краденим;

– не буде терпіти поруч розумнішого за себе;

– вважає, що 100 євро за участь у науково-технічному семінарі – забагато, а 300 євро за добу проживання в готелі – нормально;

– ніколи не заплатить ученому 500 євро за практичну консультацію, яка дає йому реальний дохід 5000 євро, навіть якщо втратить від того мільйон;

– не буде впроваджувати нову техніку і технологію, якщо на вкладений 1 євро не отримає 100 євро;

– навчає своїх дітей за кордоном, де з ними охоче діляться загальнодоступними знаннями з історії, культури, політики, журналістики, права, банківської справи, маркетингу, але ніколи не навчать фундаментальним наукам та інженерній справі;

– один-два рази на рік відвідує різні балагани та виставки за кордоном, звідки привозить яскраві враження тільки про високий рівень життя, якість продукції, борделі та чисті громадські туалети;

– не відмовиться нанести державі збитків на мільярд, якщо отримає від цього мільйон;

– завжди має пригодованих собак, юристів, журналістів, науковців і депутатів.

І ще раз про те, про що багато говорять, але нічого з цим не роблять, хоч воно справді стало реальною загрозою існуванню нашої держави. Це профанація, злодійство, шахрайство, маніпулятивна демагогія. Слід найжорстокішим чином подавити ці явища, інакше вони задушать нас. Ніяких сентиментів, ніякого милосердя, ніякого лібералізму тут допускати не можна.

Слава Україні!

РS

Для розуміння того, в якому стані країна, спробуйте, для прикладу, відповісти на просте питання «Що будуть мати можновладці, бізнесмени, виконавці з того, що наші дороги будуть служити не 10 (іноді лиш 3-5) років, а 30?». А нічого, крім цуресу від різних Файнерів, які будуть їм голови морочити, жаліючись на неякісні стандарти, проекти, матеріали, роботи, на що доведеться якось реагувати.

Отже, коли у виконавців не працює мотивація, немає совісті, розуму і відповідальності перед народом, є тільки один спосіб управління ними – примус і покарання, якщо ми дійсно носії влади, якщо ми – Держава.

Переглядів (632) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...