ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
24-08-2019 09:44

Наболіле! До 28-ї річниці незалежності України…

«Прикро, що нинішня влада в цей величний день не захотіла продемонструвати всьому світу наші здобутки в усіх сферах суспільного життя, зокрема через проведення військового параду. Вирішила зекономити... Циніки! Економили б на своїх палацах, яхтах!.. Бо підготовка і проведення самого параду – складний тренувальний процес для особового складу, техніки, водіїв, механіків-водіїв, всіх парадних розрахунків. Це ж – елементи бойової підготовки. Хіба можна економити на бойовій підготовці власних збройних сил?! Та такі паради мали б відбутися в кожному обласному центрі, в Києві, в усіх населених пунктах, де дислокуються військові частини. З показом нових озброєнь і військової техніки, які вінчають роботу всієї української промисловості і економіки
 
Джерело зображення – ZIK.
   Не може бути у нас більш величного свята, як День Незалежності!», – сказано у моїй статті «Хіба можна розчаруватися в Україні?!».
   Хтось може подумати, що дана цитата стосується ПреЗедента та його команди: ні, адже вказана моя стаття присвячена 20-літтю відновлення української незалежності, яке здійснилося 24 серпня 1991 року, але наскільки написане мною 8 років назад ще при Януковичу є актуально-наболілим й до 28-ї річниці незалежності України вже при новій владі, коли Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Зе! Ніколи не думав, що після повалення внутрішньоокупаційного режиму України на чолі із московитським посіпакою, російським колабораціоністом, зрадником Українського народу, української державності та незалежності України Януковичем будь-коли буде злободенним процитований вище уривок моєї статті, написаної ще в серпні 2011 року, коли Україною керувала бандитсько-проффесорська зграя вірних слуг Московії – РоССіі.
   Чому актуальним?! Чому наболілим?! Чому злободенним?!
   Ось чому!
                                             Зе й воєнний парад…
   9 липня 2019 року у Facebook Президент Зеленський розмістив відео, в котрому заявив наступне: «Зазвичай 24 серпня на День Незалежності України у нас проходить військовий парад. Такий помпезний і точно не дешевий. Мені здається, що цього року замість параду краще ці гроші виділити нашим героям, нашим військовим. І ми (ми – це хто, Зе І? – примітка моя) прийняли рішення виділити 300 мільйонів гривень на премії всім нашим військовим. Це солдати строкової служби, це курсанти, сержанти, офіцери – всі. І обов’язково військові, які виконують завдання в зоні проведення Операції об’єднаних сил. Але чествувати наших громадян ми будемо, святкувати День Незалежності теж будемо, але буде новий формат (виділено мною – Г. М.)».
   Отакий вийшов результат: нова влада – новий формат й День Незалежності України – без військового (воєнного) параду та гармат!
   Під гарматами підрозумівається демонстрація різноманітної військової техніки і озброєння ЗСУ, не обов’язково з їхнім проходженням головною столичною та загалом українською вулицею Хрещатиком: можна обмежитися й стаціонарним показом.
   І це – у воюючій проти роSSійской вооружонной агрєссіі Україні! Та навіть більшовицько-московитсько-роССійскій вождь Сталін, коли війська його колишнього союзника вождя Третього Німецького Райху Гітлера (про них можна прочитати в моєму матеріалі «Два чоботи – пара») уже стояли під самою Москвою, 7 листопада 1941 року в річницю більшовицького перевороту 1917 року у Московії на Красной площаді Москви для підняття бойового духу Красной Арміі й цивільного населення СССР проводив воєнний парад, з котрого війська йшли прямо на фронт воювати супроти нємєцкого агрєSSора.
   Невже…
                            «2018: останній парад Незалежності?»
   «В історії України вже була спроба скасувати парад Незалежності. Історія повторюється (виділено мною – Г. М.)
   Президент Володимир Зеленський вирішив скасувати військовий парад на День Незалежності 24 серпня, а зекономлені кошти віддати військовим у вигляді премій.
   Після того, як 12,5 мільйонів українців (точніше – 12 481 268 або 48,95 % – примітка моя) обрали Президентом України Віктора Януковича (Зе отримав 13 541 528 голосів виборців або 73,22 % – примітка моя), паради у столиці на честь Дня Незалежності також не проводилися. Янукович скасував навіть парад на честь ювілейної 20-ї річниці. Це пояснювали економією коштів. 
   Спроба громадськості самостійно організувати ходу в центрі Києва наразилася на спротив працівників правоохоронних органів (моя аналітична публікація «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!» тут є актуальною – Г. М.).
   Політика Віктора Януковича врешті-решт спричинила політичний конфлікт, який вибухнув Революцією Гідності. У ніч на 22 лютого 2014 року Янукович втік з Києва, а незабаром – з України.
   Традицію відновив Президент України Петро Порошенко у 2014 році.
   Протягом наступних 5 років була створена нова Армія. Парад Незалежності був нагодою не тільки продемонструвати відновлення Збройних Сил України з руїни, на яку військо було перетворено за часів Януковича. Це стало демонстрацію нового образу Армії та ставлення українців до своїх захисників (виділено мною – Г. М.).
   Наразі складно судити, чи став парад парад Незалежності у 2018 році останнім парадом Незалежності в історії. Але наразі є, що згадати!», – йдеться у замітці «2018: останній парад Незалежності?» на веб-сайті «Історичної правди» («ІстП»).
   Ну, а тепер…
                                Пе – про воєнний парад…
   Згаданий «Історичною правдою» Петро Порошенко сказав: «Воєнний парад – це не тільки час і подія, коли Армія звітує перед народом про дистанцію, яку вона пройшла за рік з попереднього параду, що надзвичайно важливо. Це є подія, коли і народ має можливість віддати шану і повагу своїй Армії. І це коли на сьогоднішній день Армія і воїни є найбільш шанованою і поважною державною інституцією, яка користується найбільшою довірою народу України. Я думаю, що позбавляти людей цього було би не дуже далекоглядно (виділено мною – Г. М.).
   Але Президент Зеленський як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України має повне право приймати рішення – проводити парад чи ні. Це залежить від пріоритетів пана Зеленського… В мене пріоритетом, крім мови, крім віри, крім децентралізації, була Армія. Я вважав, що це абсолютно необхідно – забезпечувати розбудову Армії. Я хочу наголосити, що це не коштувало стільки коштів, як зазначено (виділено мною – Г. М.). Я всі дорогі задоволення скасував, у тому числі повітряний парад, де потрібна була велика кількість пального, інші речі. Форму, яку видавали на парад, видавали все рівно. Це є в умовах забезпечення. Техніку і пальне – це є, в тому числі, і навчання.
   А премії? Може, хтось не знає. Я хочу наголосити, що всім 4 тисячам учасників парадного розрахунку обов’язково премії виплачувались на День Незалежності. Так само, як виплачувались премії всім учасникам тоді АТО, а після цього Операції об’єднаних сил на День Незалежності. І не було окремої статті на військові парадиОтже, це залежить від пріоритетів Президента (виділено мною – Г. М.)Я хочу навести лише одне: коли я був обраний Президентом, то снайпер третього полку спецназу (спецпризначення – примітка моя) тоді з Кіровограду, а зараз Кропивницького, мобілізований, на лінії фронту отримував грошове забезпечення 600 гривень на місяць. 600 гривень! На сьогоднішній день той самий снайпер отримує забезпечення більше 29 тисяч гривень на місяць. І це є той індикатор, який демонструє ставлення нашої команди до українського воїна» (інтернет-сторінки телеканалу «Прямий»: «Військовий парад – це можливість віддати шану і повагу своїй армії – Порошенко», ток-шоу «Ехо України», 9 липня 2019 року).
   Та це ще не все…
        Голова Верховної Ради України – про воєнний парад…
   Ще більш гостро на ініціативу Зе відреагував Голова парламенту, про що йдеться в розміщеній 10 липня 2019 року на Офіційному веб-порталі Верховної Ради України інформації «Голова Верховної Ради України Андрій Парубій закликав усіх, хто боровся і воював за волю України, 24 серпня 2019 року вийти на Хрещатик і пройти парадом»: «Для патріотів України День Незалежності – головне свято. Адже за Самостійність і Державність віддали своє життя багато поколінь українців. Тисячі наших сучасників – кращих доньок і синів України загинули за Незалежність у новітній війні з імперською Росією (виділено мною – Г. М.)», – підкреслив він.
   Щоб вшанувати безсмертний подвиг українських героїв, А.Парубій закликав усіх, хто боровся і воював за волю України – учасників Революції Гідності, ветеранів російсько-української війни, волонтерів, військових, 24 серпня 2019 року вийти на Хрещатик і пройти парадом.
   «Беріть у руки свої бойові знамена, піднімайте прапори, з якими ви боронили Україну! Я буду там разом з вами! До зустрічі на Хрещатику у День Незалежності України!»,– проголосив Голова Верховної Ради України».
   Далі…
                     Очільник уряду – про воєнний парад…
   Відкриваючи засідання уряду 10 липня 2019 року, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман сказав: «Вважаю, парад потрібен, і він має стати парадом гідності й доблесті нашого війська, вираженням шани до військового (виділено мною – Г. М.)» (Урядовий портал: «Глава уряду: Військовий парад – це вираження шани і поваги до нашого військового, а додаткове фінансування війська ми також забезпечимо», 10 липня 2019 року).
   Ось така реакція на заяву Зе щодо відміни військового параду на День Незалежності України!
   Й після всього цього…
                            ПреЗедент приймає рішення…
   11 липня 2019 року Зе видає УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 513/2019 «Про відзначення 28-ї річниці незалежності України»: «З метою гідного відзначення у 2019 році 28-ї річниці незалежності України постановляю:
   1. Кабінету Міністрів України:
   1) розробити, затвердити та забезпечити виконання плану заходів із відзначення 28-ї річниці незалежності України, передбачивши, зокрема, проведення:…
   6) 24 серпня 2019 року, у День Незалежності України:
   урочистих заходів у місті Києві, інших населених пунктах з нагоди Дня Незалежності України за участю представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, представників іноземних держав, міжнародних організацій, духовенства, громадськості;
   церемоній покладання у місті Києві та інших населених пунктах квітів до пам’ятників і пам’ятних знаків, місць поховань видатних діячів українського державотворення, борців за незалежність України, загиблих учасників Революції Гідності, учасників операції об’єднаних сил, антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
   в) тематичних наукових, науково-практичних конференцій, круглих столів, присвячених 28-й річниці проголошення у 1991 році незалежності України;
   г) інформаційно-освітніх та патріотично-виховних заходів, спрямованих на поширення знань про події та персоналії багатовікової історії українського державотворення, виховання поваги до державних символів України (виділено мною – Г. М.);
   2) сприяти реалізації ініціатив громадськості, спрямованих на зміцнення національної єдності, консолідацію суспільства у справі розбудови держави, розвиток міжрегіональних зв’язків, поширення інформації і знань про Україну, утвердження її позитивного іміджу у світі;
   3) забезпечити широке висвітлення заходів із підготовки та відзначення… 28-ї річниці незалежності України, трансляцію циклів тематичних теле- та радіопередач, художніх і документальних фільмів;
   4) звернутися до релігійних організацій із пропозицією провести 24 серпня 2019 року молебні за Україну;
   5) забезпечити в установленому порядку фінансування видатків на організацію та проведення заходів, передбачених цим Указом (військовий парад скасував, але гроші все одно тратить на інші святкові акції – примітка й виділення мої)
   3. Обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечити розроблення та реалізацію регіональних планів заходів з підготовки та відзначення… 28-ї річниці незалежності України…».
   Очевидно, що УКАЗ № 513/2019 не передбачає проведення військового параду, але в своєму підпункті г пункту 1 частини 1 говорить про «виховання поваги до державних символів України». Як же фальшиво звучить цей підпункт г після скасування Зе параду на День Незалежності України, адже українське військо є одним із державних символів України, а на параді воно демонструє свої здобутки, цим самим піднімаючи власний бойовий дух і всього Українського народу, звісно, крім ворожої до України його частки, яка, на жаль, ще існує й не знейтралізована відповідними українськими державними структурами: є ЗСУ – українське військо – є Україна, немає українського війська – немає України!
   Та ось, що маємо далі уже від народу, а не від Зе-влади…
                    Яскравий представник громадськості –
                                 про УКАЗ № 513/2019…
   Журналіст Остап Дроздов (його я згадую добрим словом у своєму матеріалі «Гумус чи підстилка?») гостро й цікаво висловився щодо цієї ініціативи Зе: «Український парад – це історія про одне-єдине слово ДЯКУЮ (виділено мною – Г. М.).
  Всі ми чудово розуміємо пропорційне співвідношення нас і ворога.
   Так, ми менша країна.
   Так, ми слабша країна.
   Але ми горда країна.
   Ми країна, яка стоїть на самому краєчку Європи і протистоїть орді (свого часу по українській землі топталися й коричнева, й червона орда, а моя робота «До Дня Перемоги над нацизмом! З ким Україні звіряти годинник?» показує, чим закінчилася між ними війна – Г. М.).
   Наш парад – це не демонстрація військової техніки і не брязкання зброєю, адже цим не здивуєш роснайманців. Наш парад – це одне-єдине слово ДЯКУЮ, яке раз в рік уся країна (чи принаймні свідома її частина) може вголос сказати усім тим, завдяки кому ми їмо морозиво, слухаємо джаз і сваримося за якихось-там мажоритарників.
  
Наш парад – це не гра м’язами. І не гра на публіку ззовні. Наш парад – це надважливий акт комунікації між народом і його захисником. З-поміж народу можуть бути як виродки, так і ідейні люди. З-поміж військових можуть як заробітчани в погонах, так і справжні звитяжці Але в день параду на Хрещатику буде лунати солідарне ДЯКУЮ. Їм – за те, що вони все ще там. А нам – за те, що ми все ще цінуємо це (виділено мною – Г. М.).
   Я довго чекав на оцей ключовий ляп, який зробить Зеленський. Ляпів уже сталося багато (про деякі з них розповідає моя публікація «Ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!», посилання на котру зроблено нижче – Г. М.) і ще більше їх буде далі. Але оцей ляп – системний. Зелені ідіоти так і не зрозуміли, що вони накоїли. Я поясню.
   Вони спробували монетизувати честь.
   Вони спробували оцінити те, що не має матеріальних еквівалентів.
   Вони оцінили звитягу в 1000 грн. Щоб ви розуміли, 1000 грн – це півціни на перший ряд на концерт 95 кварталу. На День Незалежності вони хочуть дати півкрісла людині, яка цю незалежність забезпечує…
   Від учора (після видання УКАЗУ № 513/2019 – примітка моя) розпочався відлік делегітимізації Президента Зеленського. Героїзм воїна він оцінив у півкрісла на своєму концерті. Це навіть гірше, ніж нуль. Суть Зеленського якраз у цьому: він схильний монетизувати все на світі, навіть те, що не підлягає монетизації апріорі. Таке його мислення. Таке його нутро. Він щиро думає, що одноразова подачка в 1000 грн буде свідченням його турботи.
   Зелені ідіоти, ви так нічого й не зрозуміли.
   Можливо, в вашій системі координат можна монетизувати і дружбу, і взаємопідтримку, і навіть пожертву.
Але ви помилилися в одному. Ви помилилися в країні, очолити яку вам випало нещастя.
   Ця країна йшла воювати в ліси навіть тоді, коли це було утопічно. Ця країна пережила репресії за право бути собою. А відтак ця країна навчилася дякувати тим, хто в 21-му столітті лоб в лоб воює з 20-м.
   І нехай ця вдячність із часом виблякла. Нехай вона не така гаряча, як 5 років тому, коли все тільки починалося. Але тут, у цій невдячній, позеленілій, зазомбованій, стрьомній країні є ще люди, і їх тисячі, і їх мільйони, які 24 серпня хочуть плюватися, але дякувати. Нарікати, але дякувати. Зневірюватися, але дякувати. Ненавидіти своїх співвітчизників за їхнє патологічне малоросійство – але дякувати, дякувати і ще раз дякувати тим кільком тисячам безіменних людей у камуфляжах. І ваші зелені 1000 грн запхайте собі в одне місце. І не потрібно вашої трибуни з пігмеєм посередині. І не потрібно ваших 95-квартальних сценаріїв Люди просто вийдуть і просто скажуть ДЯКУЮ.
   А ви готуйтеся. Я думав, ви мудріші (виділено мною – Г. М.)» (Facebook, 12 липня 2019 року).
   На жаль, не мудріші: свідченням цьому є отаке…
                Міністр інфраструктури України – про парад…
   Володимир Омелян щодо нього навів цікаві дані: «Відверто, мене здивувала вартість параду, яку озвучив президент. 300 млн грн! І скасував парад, краще нехай виплатимо кожному військовому на День Незалежності Зелену чи Володіну тисячу.
   Ну, ок. Щоправда, улюблена Франція і США цього року паради провели. А ми не будемо, воюють же вони, а не ми, нам патріотичний дух і віру в перемогу піднімати не потрібно.
   Аж раптом на сайті CBSNews знайшов інформацію про вартість параду у Вашингтоні – 1,2 млн дол США! Це 30 млн грн, аж ніяк не 300!
   Обережно перепитав у наших військових, вони підтвердили, що вартість параду 25, максимум 50 млн гривень!!!
   Тобто, маємо справу зі звичайною брехнею. Скасувати парад – це виплатити кожному вояку по 100 грн з копійками.
   Є ще одне питання. Звідки візьмуться додаткові 250 275 млн грн? Бюджетом Міноборони це не передбачено, парламент фінансування не збільшив. Єдиний спосіб, в рамках існуючого фінансування переглянути і скоротити інші статті фінансування армії: харчування, обмундирування, озброєння. Себто, з однієї кишені у вояків забрали, в іншу поклали – бінго, політичний профіт!
   Моя порада, не морочте голову.
   Парад треба проводити.
   Коштує він 30 млн грн.
   Не хочете – не приходьте, проведемо без Вас.
   І не брешіть! (виділено мною – Г. М.)» (Facebook, 15 липня 2019 року).
   Ну, й ще раз…
               Остап Дроздов – про український стан справ…
   Ось його слова: «Навіть якщо цей текст звучатиме для вас розпачливо, насправді він є дуже тверезим і холоднокровним. 28 років – це більш ніж достатньо. За такий час нормальні країни здійснуюють такі цивілізаційні стрибки, які змінюють їх до невпізнаваності. Навмання візьміть будь-яку країну світу, поставте її поруч зі своєю і просто порівняйте, якими вони стали після 28 років існування. Вони і ми (виділено мною – Г. М.).
   Коли ви порівнюєте Об’єднані Арабські Емірати 28 років тому і зараз – ви порівнюєте порожню пустелю тоді і модерні хмародери зараз. Коли ви порівнюєте Сінгапур 28 років тому і зараз – ви порівнюєте валовий національний продукт 36 млрд доларів тоді і 336 млрд доларів зараз. Коли ви порівнюєте Польщу 28 років тому і зараз – ви порівнюєте порожні прилавки тоді й найстабільнішу економіку в Європі зараз.
   28 наших років – це 5 президентів, 8 парламентів і 16 урядів. І чорна діра в центрі Європи. З порушеними кордонами. З демографією мінус 12 млн. З олігархатом як формою правління. З відсутніми інституціями. З убитим середнім класом. Із субсидіями для 60% населення. З цвинтарями, які займають 5-у частину площі. З найвищими на континенті міграційними настроями (виділено мною – Г. М.).
   Звісно, не варто порівнювати щось із пальцем, але 28 років – це предостатньо часу, аби довести світові, чи спроможний цей народ творити свою успішну державу (виділено мною – Г. М.).
   За час своєї незалежності ми провели загальнонаціональні вибори 23 рази. І прийшли в 2019-й рік із таким «прогрессом», який я би сформулював так: у нас є просто територія і просто насєлєніє.
   Хто всі ці люди, які голосують за кума Путіна на п’ятому році війни з Путіним? Хто всі ці люди, які вважають галичан фашистами? Хто всі ці люди, які вимагають відновлення мережі «ВКонтакте» (моя дослідницька праця «Про «ватників», дурнів, чистоплюїв і запізнілу реакцію…» глибоко розкриває проблему використання російських соцмереж українськими користувачами – Г. М.), російських серіалів про ментів, гастролей зірок блатного шансону? Хто всі ці люди, які ігнорують державну мову, хоча вона конституційно закріплена? Хто всі ці люди, які повноту влади віддають артистові комічного жанру?
   Коли в ефірі «1+1» я назвав усіх цих людей плебеями, на мене трошки образились. Плебей – це термін із древньоримського права, що означає «вільні, але незнатні люди». Мою країну населяють вільні, але незнатні люди. Неосвічені. Примітивні. Книжок не купують і не читають. Історією свого краю не цікавляться.Інтелектуально не ростуть. За кордон не їздять (Єгипет не рахую). Іноземних мов не вчать. Радянську минувшину не переосмислюють. Живуть у зомбоящику. Просто собі живуть. Вільні, але незнатні. Вільні, але не шляхетні. Зате з правом голосу. У цьому й основна відмінність із древньоримським правом. Там плебеї не мали права голосу.
   Зеленський відчинив скриньку Пандори. Він запровадив моду на дилетанство. Він зробив шармовою посередність. Він демонструє плебеям, що не варто соромитися своєї недалекості, навпаки – варто бути максимально натуральним у проявах своєї малограмотності. Всі натуральні люди – страшенно шармові. Тому-то натуральне плебейство стало центральною ідентичністю в цій країні. Вони засмакували свою кількісну перевагу. В них нарешті розправилися крила від того, що справа і зліва від них – такі ж невимогливі люди, і їх більше, і їх цілий дивізіон, а коли їм кажуть трішки увімкнути залишки мізків, вони хором відповідають: а нас – рать.
   Драма моєї 28-річної недолугої країни полягає у вічному питанні: кого все-таки більше?Ми заходимо в час, коли якісна інтелектуальна креативна свідомо-українська частина суспільства становить меншість. 28 років тривав виховний процес над народом. Його 28 років годували ерзац-культурою, примітивним тєлєвізором і пофігізмом щодо власної держави. 28 років тривало лабораторне вирощування людини, яка житиме в районі, де був Голодомор (у моїй публікації «Чи здатні ми бути вдячними?» розповідається про нього), і радо при цьому голосуватиме за вбивць. 28 років плекався еталонний мазохіст, який з усіх можливих синдромів обрав для себе стокгольмський (стокгольмський синдром означає, що жертва прив’язується до кривдника-загарбника, починає співчувати йому, виправдовувати його насильницькі дії та навіть ототожнювати себе з ним – примітка моя). 28 років будь-яке навернення до українських цінностей спочатку присікалося, потім висміювалося, а потім таврувалося. 28 років – це вже друге покоління, а це означає, що в Україні підростає нова генерація новітнього «совка», оснащеного сучасними гаджетами, в якому лунає русскій реп, «Россия24», «Новая волна» в Сочі, «Жара» в Баку, ювілейний концерт Надєжди Кадишевої. 28 років – це час, за який перебування в орбіті «русского мира» стало не лише нормою, але й духовною потребою. І ви це нічим не зіб’єте. Це – заводські параметри. Це – матриця.
   І тепер, коли позаду 28 грьобаних років, за які інші країни ставали членами ЄС і НАТО, настав час пограти в простеньку вікторину, де лише два варіанти відповідей: так і ні.
   Чи вірите ви, що в Україні на всій території буде повнокровно діяти єдина державна мова: так чи ні?
   Чи вірите ви, що мешканці Юго-Востока примкнуть до модерного проектуЄвропейської України, якщо це передбачає повну відмову від радянської отрути: так чи ні?
   Чи вірите ви, що Крим, де більшість населення є етнічними росіянами, коли-небудь буде українським не формально, а по духу: так чи ні?
   Чи вірите ви, що мама убитого луганського ополченця погодиться на україномовного україноцентричного патріота-президента: так чи ні?
   Чи вірите ви, що Харків коли-небудь добровільно відмовиться від маршала Жукова: так чи ні?
   Чи вірите ви, що в Одесі мером може стати воїн АТО: так чи ні?
   Чи, чи, чи… Є сотні запитань, які починаються на «чи», а закінчуються на «ні».
   Питання не в тому, хто сильніший. Питання в тому, кого більше. Як на мене, в цій країні більше насєлєнія, яке готове просто населяти цю країну. Насєлєніє довго чекало свого виходу на авансцену. Воно терпіло всіх цих вишиваних вискочок із промовами про мову, пам’ять, героїв і всяку хрєнь, яку, за словами насєлєнія, на хліб не намастиш. Насєлєніє легко погодиться на холодильник, навіть якщо цей холодильник стоятиме в «русском мире» і рубльовій зоні. Бо воно, насєлєніє, все одно там перебувало ментально всі ці роки і навіть не робило спроб бодай подумати про альтернативу. А проукраїнські сили були занадто кволими і місцями навіть кумедними, аби могти заразити собою бодай одного донецького бика.
   Від Сяну до Дону – це гарно звучить лише у гІмні. А на ділі гімно з Дону перекриє будь-які потуги Сяну. Дон переміг Сян. Дон хоче дружити зі своїм гвалтівником. Дон закоханий у свого кривдника. Він уже завтра готовий обійнятися з тим, хто закатрупив 13 тисяч звитяжців (моя робота «Московітскій дружбан – собача людина чи людина-собака, або Homo putinus» детально змальовує роССійского вождя – організатора всіх цих антиукраїнських злочинних діянь). Дон готовий амністувати кожного бойовика, який щиро ненавидить хунту. Дон просто хоче бути собою, що значить – одномовно російськомовним, ватним, проросійським, колабораційним. Це його право. Він – вільна людина.
   28 років – коту під хвіст. Не ліпиться Сян і Дон докупи. Ніякі не брати, а так… вимушені співмешканці однієї комунальної квартири, яка дісталася у спадок від дяді Сталіна. 28 років Сян мріяв про Європу, а Дон тим часом укріплював свій євразійський ретро-світогляд. Плебеї радше здохнуть, аніж відмовляться від Дня Побєди, який їм «порохом пропах».
   Зараз їхній зоряний час. Вони на підйомі. Консенсус із ними є неможливий. Тому що вони ніколи не пристануть на українські правила гри. Вони ніколи не перейдуть на український бік, бо в їхніх бараках зрадників стріляють першими. Українська мова не підходить для їхніх щелеп. Українська пам’ять є для них ворожою. Українська культура є для них сільською. 28 років вони терпіли забавляння в українську Україну, а тепер, коли вона їм поперек горла стала, вони просто хочуть бути собою. Оскільки їх більше, вони резонно ставлять запитання: хочете бути з нами – будьте. Проте вони ніколи не поставлять запитання: а що нам треба зробити, аби бути з вами?
   Звертаючись до проукраїнської меншини – так що? В якому настрої святкуватимете 24 серпня?
   Вас макнули по повній програмі. Вас із головою накрили зеленим рядном і наказали тихенько дихати в тряпочку. Вас прирекли на Медведчука. Країну, за яку ви й ваші діди проливали кров, отак легко, під спалахи їхніх весільних фотографів-мажоритарників, віддали в одні руки, в необмежену владу коміка, для якого Томос – це термос, а Україна – проститутка з німецького порно (моя робота «Зе чи Пе?» розказує про це – Г. М.). Тож далі відроджуйте гаївки і щедрівки, далі діставайте з бабусиних скринь коралі та інші цяцьки, далі переконуйте самих себе у «Схід і Захід разом», далі називайте братами й сестрами тих, хто дивиться на вас, як на екзотичних аборигенів – у вас попереду ціла вічність перебування в меншості на своїй рідній начебто землі (виділено мною – Г. М.).
   24 серпня я поставлю свічку за свого сусіда Андрія, який пішов воювати в Луганськ і там загинув. Наводчиком для снайпера був місцевий мешканець. Цей дідок з українським паспортом охоче проголосував на останніх виборах. Із вікна, де я зараз пишу цей текст, мені видно недобудовану хату. Андрій хотів там жити з дружиною і двома дітьми. Звів лише перший поверх. З його фундаменту за цей час вимахала двометрова бєрйоза. Це – моя Україна. Недобудований перший поверх. 28 років (виділено мною – Г. М.)» (інтернет-видання «БУКВЫ»: «Насєлєніє погодиться на холодильник, навіть якщо він стоятиме в «русском мире» і рубльовій зоні», 24 липня 2019 року).
   Отакі гіркі українські реалії на фоні нової влади Зе, котру піддано наведеній вище критиці. Чи прислухається до неї Зе? Схоже, що частково – так: на День Незалежності у Києві відбудеться акція «Хода Гідності», яка все таки включатиме українських військовиків.
   Ось – підтвердження…
       Режисер святкового дійства Алан Бадоєв – про Ходу…
   «Не буде техніки військової, тому що акцент ми робимо на тих прекрасних, відважних людях, які цією технікою керують: не танк, а танкіст, не літак, а льотчик (звісно, людина – перш за все, але танкіст без танка, як і танк без танкіста, нічого не варті, аналогічно – з льотчиком та літаком – примітка моя). Ми хочемо звернути увагу українців на подвиги наших героїв, а герої бувають і військові, і просто ті люди, які прославляють нашу країну і всередині, і за її межами.
   Крім військових тут будуть оперні співаки, якими просто зобов'язана пишатися наша країна, тому що вони давно її прославляють. Тут будуть неймовірні музиканти…, тут буду хори…. Кожен із цих людей прославляє нашу країну і потрібно бачити їх», – підсумував режисер» (інтернет-видання «Цензор.Нет»: «Військової техніки не буде, основний акцент буде на самих військових, – режисер Ходи Гідності Бадоєв», 22 серпня 2019 року).
   Як я вже зазначав вище, для киян та гостей столиці, на крайній випадок, можна було влаштувати стаціонарний показ озброєння й техніки українського війська (хіба людям не цікаво, чим оснащені ЗСУ?!), але військовий парад українських вояків жодним чином би не зашкодив Ході Гідності, зрежисованої Аланом Бадоєвим (щось раніше він не сильно світився у таких суто українських постановках), а навпаки – парад і Хода доповнювали б одне одного. З іншого боку: чим Хода Гідності з участю військовиків сильно відрізнятиметься від воєнного параду?! Схоже на обман,але, що вдієш: нова влада – новий формат святкування Дня Незалежності України, хоча й погано відформатований, підтвердження чому – далі…
                    Волонтер, журналіст – про Ходу/парад…
   «Тимофій Веніамінович?
   Так, з ким маю честь?
   Це з військомату турбує майор ***, можемо поговорити неофіційно?
   Авжеж, тільки мене контрактом вже декілька разів зваблювали, але я крємєнь)).
   Та нє, я з приводу параду...
   А шо з ним?
   В мене таке паскудне завдання... Ну як, не зовсім завдання... Неофіційно...
   Та кажіть вже.
   Запрошуємо на парад до Дня Незалежності... Це, звичайно, неофіційно (виділено мною – Г. М.).
   Майоре, ви шось приховуєте?
   Давай на ти, а? Бо пам'ятаю тебе ще з Водяного...
   Звичайно на ти, але вибач я не зовсім всіх пам'ятаю.
   Та нічо. То ти йдеш на парад?
   Напевно, але з побратимами і друзями.
   Ааа, ясно, тоді викреслюю.
   Чекай, ви серйозно збираєте військових для параду? Під Зе і все таке?
   Угу, тільки не пиши про це, будь ласка (виділено мною – Г. М.).
   Чого? Знаєш же, що напишу.
   Тоді хоч не вказуй прізвища?
   Влетить?
   Та по фіг на влетить. Просто соромно. Зрозумій.
   Розумію. Не вкажу.
   Дякую... Може потім ввечері пива в Ветерано?
   Боюся, всі столики будуть зайняті. Свято ж.
   Дійсно. От за свято і вип'ємо. Пообіцяй.
   Добре.
   Мені дійсно соромно. Вибач.
   Нє парься, я розумію.
***
   Так, я розумію. І чому мені також соромно??? (виділено мною – Г. М.)» (Facebook: Tim Zlatkin, 22 серпня 2019 року).
   Погана прикмета – так починати новій Зе-владі!
           Й що ж нам – українським патріотам – робити далі?
   Та попри всі оці неподобства дбаймо про Україну, допускаймо до влади лише тих людей, які живуть українською справою і здатні порядно й професійно укріплювати Українську Державу, жорстко, масово і організовано тиснімо на нову, особливо в Києві – на центральну, Зе-владу, бо вона панічно боїться чисельних вуличних акцій громадянського спротиву (Євромайдан – Революція Гідності, повалення громадою бандитської влади Януковича маячать у неї перед очима), не знаючи, що з ними робити, та йтиме на поступки українській патріотичній громадськості, будьмо єдині, як це було в 2014 році у війні проти російської агресії, бо без тієї єдності може б уже й не довелося святкувати чергову річницю української незалежності, захищаймо незалежність України,не дозволяймо нікому на неї зазіхати,адже Україна – в нас одна-єдина: іншої такої немає більше ніде у світі!
   «Росія  – агресор і окупант  української землі, як це вже не раз було в минулому, а тепер вчергове стала загарбником вже у 21 столітті, повинна отримати належну відсіч та сповна відповісти за свої криваві злочини, за вбивства і страждання Українського народу та забратися геть з нашої території!» (моя робота «Московітскій дружбан – собача людина чи людина-собака, або Homo putinus» детально змальовує роССійского вождя – організатора всіх цмх антиукраїнських злочинних діянь), – писав я до 24-ї річниці незалежності України (автором Акту проголошення незалежності України був Левко Лук’яненко: йому присвячена моя пам’ятна стаття «Герої не вмирають!»), а це стане реальним тоді, коли ЗСУ будуть шануватися всіма українськими можновладцями, включаючи Зе та його нову владу, про котру, зокрема, можна прочитати в моєму матеріалі «Ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!», всіляко підтримуватися ними, фінансово й матеріально забезпечуватися на рівні вимог НАТО, щоб українське військо стало високопрофесійним надійним захисником незалежності України, таким, як показує моя дослідницька праця «Крилатій піхоті» підрізали крила…», і гордістю Українського народу (його державницької частини в першу чергу), аби він міг захоплено дивитися на нього – Збройні Сили України – під час військових парадів, присвячених найвеличнішому українському святу – Дню Незалежності України, дійсно найвеличнішому, адже без Незалежності Україна була би чужою колонією, найімовірніше – колонієй РоССіі (хоча й крім неї є окремі сусіди, зазіхаючі на певні частини української території), але після здобуття волі вже не буде!
 

                   Ніколи, ніколи більше не буде Україна
                                рабою чужинських катів!
                                            З Днем Незалежності!
                                                    Слава Україні!

Переглядів (514) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...