ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
14-03-2019 22:23

Якби я, боронь Боже, став Президентом

Людина понад усе!

За совєтських часів населенню країни читали лекції на різні теми, у т. ч. на сексуальні, окремо для жінок і чоловіків. Одного разу лектор спитав жінок: «Як називається мужчина, який хоче, але не може?». Почулось кілька вигуків: «Імпотент!». «А той, хто може, але не хоче?». «Падлюка він! Падлюка!» – дружно загукали жінки.

Так от, панове, вважайте мене ким завгодно, але я справився би, та не хочу бути Президентом, хоча не дурніший за нинішніх кількох десятків кандидатів. І в справах бізнесових, виробничих, освітніх, наукових, мистецьких розуміюсь не гірше наших міністрів і депутатів. Та й не поміняв би я роботу в сучасній лабораторії чи конструкторському бюро на найвищі державні посади, бо не можна зрівняти задоволення від ефективної творчої діяльності, коли ти бачиш конкретний позитивний результат, з мишачою метушнею чиновників. Дорожу станом, коли ти можеш вільно виматюкатися та посміятись над можновладцями, розповісти солоний анекдот або написати гостру епіграму. І таких у країні ще трохи залишилось. Вони не рвуться до влади. А от марнославних, пихатих, бариг, баранів, злодюг, шахраїв з претензіями на вищі державні посади хоч греблю гати.

Отже, знаю, можу, але не хочу!

А замість себе пропоную цю статтю.

Свій життєвий вибір я зробив ще в юності, коли залишився будівельним майстром, не погодившись на номенклатурну посаду комсорга з перспективою стати інструктором обкому партії. Бажаючих на ці посади стояла довжелезна черга, в якій горлянки один одному гризли і презенти за вступ у КПСС носили.

Для чого я про це, та й ще напередодні виборів? Наближається мій творчий вечір, а на минулому я обіцяв аудиторії відповісти на запитання, яке поставили мені ветерани, чи хочу бути Президентом. Тоді віджартувався, що бажання євреїв стати царем обрізається ще з крайньою плоттю, а на закид відомої поетеси про Добкіна й Рабіновича відповів, що вони, мабуть, необрізані. Про Зеленського не знаю.

Згадав, як твір на таку тему наше Міносвіти запропонувало учням середньої школи. Тоді я допоміг дочці своєї сусідки – і вона отримала відмінну оцінку, хоч твором зацікавилися в СБУ.

Це не значить, що я буду осторонь подій, які відбуваються в Україні. Звичайно ж, допомагаю, раджу, пропоную, критикую, працюю. Та водночас боронь Боже Україну від такого Президента, тому що не буду продаватись, красти, шахраювати і не дозволю це робити іншим. І все це означає, що злочинців чекали б часи, коли Сталін відпочивав би. Ні, не тому що я кровожерливий чи буду переслідувати людей за політичні переконання. Навпаки, я проти смертної кари і за свободу правдивого слова та думки. Але, як ви думаєте, в країні, де розвелось сотні тисяч злодіїв, шахраїв, гнид, брехунів, мені дозволять це безболісно зробити? Ні, звичайно ж. Вони будуть саботувати всі мої прогресивні починання, шкодити державі, мені і людям, включаючи й фізичну розправу. А вже тут я сюсюкатись не буду: розстрілюватиму на місці злочину, а всіх бариг і паразитів працевлаштую на довготривалі терміни в шахтах і на будівельних майданчиках, поки не віддадуть награбоване.

З чого почну? З дезінфекції, інвентаризації та пацифікації. Тобто, зачищу будівельний майданчик від зрадництва, нацизму, дерибану країни та пограбування людей; проведу перепис населення та майновий облік; звернусь до ООН з проханням ввести на Донбас міжнародні миротворчі сили та відновити кордони держави; направлю позовні заяви у міжнародні суди щодо повернення Криму.

Звичайно, щодо миру на сході краще було б домовлятись, але, коли проти тебе діє ціле Управління підривних військово-політичних спецоперацій сусідньої держави з підпорядкованими йому десантними дивізіями, диверсантами та провокаторами, у тому числі в нашій країні, домовлятись нема з ким.

Щодо Криму маю серйозні сумніви, що міжнародні суди задовольнять позов у повному обсязі. Частину території ми можемо втратити. І це буде справедливою розплатою за продажність можновладців, яких ми самі обирали, за нашу легковажність і байдужість.

Доведеться, мабуть, піти ще на деякі поступки, зокрема розглянути питання утворення автономних регіонів із забезпеченням механізму протидії сепаратизму та перетворенню цих регіонів у феодальні маєтки.

Примусити злодюг і шахраїв повернути награбоване буде нелегко, але не вимагатиме надзвичайних зусиль. Посадити в СІЗО на два місяці за підозрою «шахрайство в особливо великих розмірах» та описати все їхнє майно. Все по закону! У разі неповернення вкраденого націоналізувати і повернути людям. Провести перепис населення, облікувати засоби виробництва, землю та задекларувати статки громадян теж реально за 8-10 місяців.

Першими кроками на посту Президента заради справедливості та відновлення довіри до держави та влади протягом одного року повернув би людям вкрадені банками кошти за рахунок власників і топ-менеджерів цих установ і злісних підприємців-боржників.

Провівши калькуляцію комунальних послуг, одразу знизив би тарифи у два рази, так як попередній аналіз показує, що вони завищені в 2,5 раза.

Через законодавчі акти провів би механізм щодо максимальних комунальних платежів, які не можуть перевищувати 30% від середньої зарплати (для пенсіонерів – пенсії) за минулий рік з розрахунку до 100 м2 корисної площі на одного власника. З метою економії протягом двох років здійснив би приладний облік витрат для кожного споживача.

Керуючись Конституцією України, за рахунок скорочення штатів адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабміну, штучних антикорупційних органів, ініціював би обрання одночасно з Верховною Радою таких нових інституцій як Майдан, Революційна варта і Революційний трибунал – органів народного контролю за діяльністю державних установ, надавши їм повноваження вести розслідування.

Серед першочергових завдань також люстрація на 5-10 років 90% чиновників, які були пов’язані з минулою владою всіх часів; залишив би 10% середньої ланки для підтримування державного управління.

Сказати, що буду підтримувати середній та дрібний бізнес – це нічого не сказати. Це штампи, якими користуються всі паркетні діячі, які мало розуміються в нашому бізнесі. Професіонал відрізняється знанням деталей, бо саме в них ховається дідько. Тож підтримувати буду тільки чесний, ефективний, добросовісний та якісний бізнес. Тому що за «підтримкою» всіх попередників стояло потурання шахрайству, відкатам, хабарам та несплаті податків.

Наведу один простий приклад зі своєї діяльності. Займаюся модернізацією виробництва та підвищенням якості продукції, за що маю 10-20% від економії, яку отримує замовник. Думаєте, до мене стоїть черга? «Ті 100 грн прибутку на 1 м3 бетону, які ти мені даєш, я можу вкрасти!» – оттаку відповідь на свої пропозиції я, здебільшого, чую. Невеличке підприємство може отримати легко і безкарно до 1 млн грн за рахунок зниження якості продукції та махлярства з цінами. От вам дрібний і середній бізнес! І вони знають, про що говорять, бо замінивши цемент ПЦ1 на ШПЦ, гранітний щебінь на гравій, вони і без науки отримають втричі більше. А що стане з конструкціями через декілька років, їх мало хвилює. Не говорячи вже про «купи-продай», спекулятивну торгівлю, фальсифікат, уникнення податків. У результаті громадяни за отримані неякісні послуги переплачують у півтора-два рази, а бюджет і Пенсійний фонд не отримують і половини податків і зборів. Звідки ж візьмуться високі зарплати у вчителів, лікарів, пенсії?

Не уявляю весь цей процес простим і безболісним. Податки ми дійсно спростимо і зробимо прозорими. Можливо, навіть перейдено на єдиний податок, що дозволить скоротити паразитичну складову собівартості продукції та послуг і створить серйозні перешкоди для шахраїв і хабарників. Але платити будуть всі!

Складніше з якістю продукції, особливо продуктами харчування. Та рішення цієї проблеми є. Непросто в цьому питанні було в усіх країнах, які влились в ЄС. Наприклад, у Польщі свого часу закрили дві третини підприємств будівельної індустрії. Думаєте, народ від цього постраждав? Ні. У нас теж так буде, адже всі ці шараги бракоробів створюють недобросовісну конкуренцію, від якої страждають чесні виробники, а виробничі потужності підприємств використовуються тільки на 15-20%. Підтримувати вітчизняного виробника – це насамперед захистити його від нечесної конкуренції, здирництва, інфляції, сприяти дешевим кредитам (які, до речі, беруться з захищених трудових заощаджень громадян), впровадженню нової техніки, наукових розробок і винаходів.

Підтримувати буду людей багатих. Так-так, багатих, які заробили свої статки чесною високопродуктивною працею, збагачуючи при цьому державу великими податками. І зовсім не зобов’язані вони ділитися з бідними, це їхня добра воля. Стверджую так тому, що добре знаю, якою важкою, виснажливою працею чесно заробляють великі гроші. І якщо сам не став мільйонером, то тільки тому, що працював недостатньо, багато витрачав на розваги та благодійність, і ще влада постійно обкрадала. Однак більшість мільйонерів стали ними завдяки крадіжкам, шахрайству, маніпуляціям і хабарам.

Не так уже складно організувати і справедливу податкову систему. Єдиний податок, який у відповідній пропорції поділятиметься на бюджетний та соціальне страхування, податок на рухоме і нерухоме майно, що перевищує в еквіваленті 1 млн доларів США з розрахунку на 40 років трудового стажу, пильний контроль за цим процесом набагато спростять надходження коштів у бюджет країни та Пенсійний фонд. А от тим, хто заробив понад мільйон своєю чесною працею, податок буде платити держава.

Одна з найболючіших проблем – пенсії. Ліквідую солідарну систему як шахрайську. Нинішнє покоління пенсіонерів заробило собі на достойну пенсію, що в кілька разів перевищує ту, яку вони сьогодні мають.

І ніяких спеціальних пенсій! За що? За те, що зруйнували державу і довели народ до зубожіння? От, державні стипендії окремим видатним представникам державного управління, війська, науки, мистецтва – це зовсім інша справа. Де візьму гроші? З продажу та здачі в оренду державного (тобто народного) майна. Платитимуть усі – і адміністрація Президента, і Верховна Рада, і суди, і Кабмін, і бізнес.

Щодо турботи про хворих, інвалідів, сиріт та медичне страхування, то тут все зрозуміло. Все має бути по-людськи, бо Людина понад усе! Але не забуваймо, що, крім нашої людяності, потрібні ще кошти, які треба заробити.

Одним із пріоритетних стратегічних напрямків своєї діяльності вважатиму розвиток освіти і науки. Для цього насамперед треба провести технічну та естетичну діагностику всіх навчальних закладів, зробити їх безпечними і привабливими. Зрозуміло, що привабливість навчання не може відбутись без тих, хто навчає. І ті, хто навчає, повинні мати достойну зарплату та умови праці. Звідки? А з тих же джерел – з модернізованого виробництва, податків і зборів.

Основним напрямком розвитку освіти вважатиму її політехнізацію. Структурую навчальний план, поділивши його на блоки: обов’язковий основний (математика та обчислювальна техніка, державна мова, історія України), обов’язковий допоміжний (фізика, хімія, біології, суспільствознавство, рідна мова і культура народів України) і необов’язковий чи вибірковий факультатив (мистецтво, іноземні мови, фізкультура і спорт, професійна орієнтація).

Обов’язкове вивчення рідної мови або мови і культури народів України замість іноземної буде, на мій погляд, чесним і справедливим. Стан речей, коли нібито високоосвічена людина знає дві-три іноземні мови, всесвітню історію та культуру, та не володіє державною і рідною мовами, культурою та історією рідної країни, вважаю ганебним. Звичайно, всім, хто захоче поглиблено вивчати іноземні мови, мистецтво, займатись фізкультурою та спортом, держава має надати таку можливість.

Одним із революційних напрямів вважаю вільний доступ до вищої освіти всіх громадян. Для цього треба буде насамперед розмежувати освітні послуги і присвоєння кваліфікації. Стан речей, коли виш, який навчає, присвоює кваліфікацію за допомогою так званої державної комісії, вважаю профанацією. Ще треба буде перейти від централізованого бюджетного фінансування до кредитування вищої освіти з відповідною підтримкою талановитих студентів. Це дозволить майбутнім студентам і їхнім батькам відповідальніше ставитись до вибору спеціальності, а державі та бізнесу обирати на престижну роботу найдостойніших.

Відповідно до потреб суспільства та побажань громадян треба провести деяку переорієнтацію та спеціалізацію вищих навчальних закладів. Раз і назавжди слід покінчити з таким ідіотизмом, коли посади прирівнюються до вчених звань, наприклад, старший науковий співробітник, доцент, професор. Зовсім інша справа – сертифікація професійної спроможності фахівця. Звичайно ж, оплата праці сертифікованого професора на відповідній посаді має бути щонайменше втричі вищою за середню по країні. Відповідно, треба змінити і співвідношення професорів, доцентів, асистентів і наукових співробітників, привести робочі програми більшості дисциплін не до штатного розкладу, а до необхідних знань і вмінь спеціалістів.

Щодо державної мови і культури. Питання домінування української мови і культури в Україні не підлягає навіть обговоренню, бо це маркер і кордони держави. Але поряд з розвитком державної мови та культури дуже важливо не забути про мови та культури всіх національностей, особливо корінних народів. Інакше однобоке вирішення проблеми може привести не до зміцнення нації, а до примітивної асиміляції народів.

Про недоторканність депутатів. Не буду популістом і не буду підтримувати легковажні побажання окремої, хоча й значної, категорії громадян. Я за недоторканність не тільки депутатів Верховної Ради, а й депутатів усіх рівнів хоча б для того, щоб виборці поважали своїх представників у владі і несли за них відповідальність. А от спростити відкликання депутатів дійсно треба.

Звичайно ж, не забуду про наших військовополонених і постраждалих на Донбасі.

Все це неможливо буде здійснити без подолання корупції, шахрайства, блату та хабарництва. І тут мають довести свою дієздатність Майдан, Революційна варта і Революційний трибунал. Кожному корупціонеру, хапузі – довготривале робоче місце в шахті та на будівельному майданчику до повного відшкодування завданих матеріальних і моральних збитків. Таке правило стане нормою життя суспільства.

Люстрація і народний контроль примусять і правоохоронні органи працювати оперативно та продуктивно, що в короткий термін приведе до очищення влади від сміття, яке накопичилось в країні за десятки років. Не виключаю виборність народних суддів, Генерального прокурора та Генерального адвоката.

Ініціюватиму також зміни до Конституції України щодо громадянства, розмежувавши його з правом на проживання. Право на проживання надається всім жителям України та іноземцям відповідно до чинного законодавства. А от громадянство як почесний обов’язок, на мій погляд, повинно здобуватися обов’язковим проходженням громадянської служби (військової, волонтерської, наукової тощо) або трудовим стажем не менше п’яти років, незалежно від статі, віросповідання та стану здоров’я.

Звичайно ж, у публіцистичній статті неможливо викласти всі положення та деталізувати викладені, але основні напрямки, думаю, читачі зрозуміли.

А поки що наш народ у стані засидженої в дівках нареченої, для якої не знайшлося достойного чоловіка. Та виходити заміж і народжувати дітей треба. От і виходить за жлоба, нікчему, п’яницю, а потім все життя мучиться. А щоб не мучитись, не обирайте зрадливих, ненадійних, із заплямованими біографіями; «гарних хлопів» і «класних мужиків», за спинами яких будуть творитися брудні справи; а також тих, котрі не поклянуться за один рік провести люстрацію, повернути вкрадені заощадження в банках, знизити комунальні тарифи вдвічі (тест на чесність і дієздатність).

Слава достойним! Слава Україні!

PS

Як і в кожній науковій праці, спробуємо підсумувати все запропоноване, в тому числі й нові положення.

1. Прозора біографія, надійність і професіоналізм усіх державних службовців, у тому числі Президента, депутатів, міністрів.

2. Створення Майдану, Революційної варти та Революційного трибуналу як інституцій народного контролю за державним управлінням (нове дискусійне положення).

3. Громадянська служба або 5-річний трудовий стаж для здобуття громадянства тими жителями України, хто цього забажає, незалежно від статі, віросповідання, стану здоров’я (нове дискусійне положення).

4. Вільний доступ до вищої освіти всіх громадян України, розмежування освітніх послуг і присвоєння кваліфікації, перехід від централізованого бюджетного фінансування до кредитування вищої освіти і науки (нове дискусійне положення).

5. Політехнізація освіти, обов’язкове вивчення рідної мови або мови і культури народів України замість іноземної (нове дискусійне положення).

6. Домінування української мови і культури при одночасному розвитку мов і культур народів України (нове дискусійне положення).

7. Ліквідація солідарної пенсійної системи і виплата пенсій за рахунок продажі та оренди народної власності (нове дискусійне положення).

8. Створення всіх умов для модернізації та розвитку вітчизняного виробництва високоякісних продукції та послуг, не допускаючи продажу землі.

9. Введення миротворчих сил ООН на територію Донбасу з відновленням державного кордону. Розгляд питання про створення кількох автономних регіонів із забезпеченням механізму протидії як сепаратизму, так і перетворенню цих регіонів у феодальні маєтки.

І врешті-решт, якби я, боронь Боже, став Президентом, просив би людей не вірити мені, а краще контролювати, щоб не скурвився. Вірте, краще, Богу.

Переглядів (346) / Коментарі (4)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...