ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
07-02-2019 09:01

БАРАНИ ОБИРАЮТЬ ВІВЧАРЯ?

Вівці мої, вівці,

Вівці та й барани,

Хто ж вас буде пасти,

Як мене не стане?

Воли мої, воли,

Воли та й корови,

Хто ж вас буде гнати

На зелене поле?

(З української народної пісні,
яку виконувала Соломія Крушельницька)

 

Не ображайтесь, люди добрі, але хіба ми з вами не барани, яких уже стільки років поспіль принижують і стрижуть наші пастухи? Хіба ми не воли, які пахають усе життя на володаря і нічого, крім поїсти, не мають?

Наближаються вибори, еквівалентні за своїми наслідками стихійному лихові, а ми знову дискутуємо, кого обрати нашим господарем, пастухом, який буде пасти, гнати, стригти, доїти громадян. Хіба ми не барани, коли забули про те, що ми самі господарі на своїй землі, й обираємо таких пастухів, які постійно зраджують, брешуть, обкрадають нас і нищать?

Чи не пора, нарешті, змінити свій совєтський менталітет, коли гарним керівником ми вважали того, хто «сам жив і давав жити іншим», тобто сам крав і давав красти іншим, хто дурив споживачів і дозволяв трохи дурити і його самого? Пора, добродії, пора!

А поки що розгортається змагання за кількість голосів, які, блеючи, мукаючи, повинні платити пастухам за те, що проживають y їхніх володіннях. Коли ж, нарешті, ми зрозуміємо, що не потрібні нам ні пастух, ні диктатор, ні правитель, і навіть організатор чи координатор, а потрібен Провідник хоча б такий, яким міг стати В’ячеслав Чорновіл?! І повинні ми до нього дослухатись, турбуватись про нього, охороняти і поважати його.

На жаль, не бачу я таких серед претендентів, так само як і Націоналістів, комуністів, учених, виробничників, підприємців, науковців, правознавців, військових, інженерів, агрономів, лікарів. І якщо взяти окремо кожного з них, то свого часу не доручив би їм керувати навіть будівельною ділянкою чи колгоспом, а тут мова йде про Державу. Одні комерсанти від політики, від бізнесу, від мистецтва, від мови, від етносу, від війська, від освіти і науки. Найцікавіше те, що багато з цих пастухів – не що інше, як перевдягнуті барани.

Та й, врешті-решт, якщо вдається якось людей перетворити у баранів, то чому неможливий зворотній процес?

Нас обурює, коли звичайна людина, ставши паном, починає зверхньо дивитися на інших. Але ще гірше, коли звичайні злодійкуваті нікчеми призначили самих себе панами i пастухами, а нас, мудріших, працьовитіших, талановитіших за них, роблять бидлом, вівцями і баранами, волами і коровами.

«Буду голосувати на виборах за Руслана Кошулинcького, єдиного кандидата від націоналістичних сил» – не так давно зателефонував я своєму приятелю, члену ОУН. А чому б і ні! Розумний, зважливий, сміливий, патріотичний, без понтів. Сам бачив його у кризові дні на Майдані, на фронті. Правда, не дуже професійний. Але міг же невіглас Хрущов керувати ядерною державою, а «проффесор» Янукович – Україною. Та й добре пам’ятаю, як успішними керівниками були нефахівці. Просто вони були розумними, талановитими людьми і тримали біля себе кількох професіоналів високого ґатунку, прислухаючись до їхніх порад. Не забув, як голова Ради міністрів СРСР, доктор технічних наук Тихонов неодноразово запрошував до себе мого колегу, кандидата наук, для консультацій; та й сам я постійно консультував (а іноді й навчав) посадовців дуже високого рангу. І нічого, корона з них не впала, а от авторитет від отриманих знань ставав ще вищим.

Та хіба можна порівняти наших понтових можновладців з тими керівниками найвищого класу! Отже, буду за Кошулинського? Все було б так, якби не…

І от ці три крапки для мене та, мабуть, для більшості громадян вирішать усе. Подорожуючи Україною з виступами, пан Руслан показав, що він повністю в полоні ідеології українського «чинного» націоналізму. Не націоналізму Юліана Бачинського, Сергія Єфремова, Миколи Хвильового, В’ячеслава Чорновола і навіть Степана Бандери, а насправді, прихованого шовінізму Миколи Міхновського та Дмитра Донцова, який завжди розколював український демократичний рух. Назвати ідеологією його конгломерат настанов, літературно-художніх гасел і закликів важко. Вони, скоріше, є реакцією на імперський російський шовінізм, а разом з ним польський, угорський, румунський і під роздачу єврейський.

Може, за Юлію Тимошенко? Адже на фоні політичної шушери вона виглядає професіоналом та чи не єдиним мужиком. Правда, з трохи підмоченою репутацією, схильністю до волюнтаризму та паркетно-економічного популізму. Хіба не вона завела у Верховну Раду купу тушок, які смердять ще й до цього часу? Та хіба не вона, з подачі міністра Денисової, лоханула пенсіонерів у 2008 році? А де гарантія від рецидиву? Що ж до брудних пліток про неї, то можна собі тільки уявити, яка мерзота її вороги.

Володимир Зеленський! Найяскравіша ілюстрація того, наскільки остогидла нашим людям вся ця політична мерзота, коли вони легковажно ризикують обрати своїм провідником людину без належного життєвого та управлінського досвіду, коміка. Знаю його, колись навіть знімались в одному проекті на Інтері. Талановитий, толковий, безпардонний, душа колективу – це все, що можу про нього сказати. Але реальний президент – це не художній образ у кінофільмі, з якого він, мабуть, ще не вийшов. Тоді і весь Кабмін слід обрати із артистів «Вечірнього кварталу», прем’є­ром – Святослава Вакарчука, спікером – Тіну Кароль. От тоді і заспіваємо та засміємося з України разом з усім світом.

А ви б доручили недосвідченому хірургові оперувати ваших батьків? Хоча, можливо, моя іронія завчасна, адже мого двоюрідного брата свого часу вважали одним з найкращих лікарів України, але ми, родичі, добре знали що він не такий. «Ти був гарний лікар, а тепер – головний лікар» – жартувала над ним мама. Завдяки своєму розуму та організаторським здібностям він зміг відбудувати не одну лікарню та залучити до роботи найталановитіших хірургів. Чи вистачить Зеленському управлінського таланту та хірургічної рішучості, залежить від колективу помічників, консультантів, радників, асенізаторів, міністрів, яких він зможе собі підібрати. І тоді, можливо, ми побачимо чудову оновлену країну. Чому бандити, шахраї, злодії можуть бути президентами, а артисти ні? Хіба вся ця правляча шобла не артисти словесного жанру?

Не виключаю і те, що Зеленський є учасником шахової комбінації Ігоря Коломойського для відволікання голосів від Порошенка та колишніх регіоналів.

Звичайно ж, Руслан Кошулинський був би достойнішим, якби не сумнівна ідеологія. Можливо, й Ірина Фаріон могла би бути міністром освіти, якби, знову ж, не ідеологія та професійні збочення.

Що ж до Порошенка і Новінського, то не хочу навіть обговорювати це питання, поки не повернуть мої заощадження у банку «Форум», а разом i всім іншим ошуканим вкладникам. Адже добре відомо, що цар, який не знайшов і не покарав злодія, – сам злодій. Та й якими тварюками треба бути, щоб забрати у літніх людей їхні трудові заощадження, накопичені за багато років важкої праці! Якими безсовісними, нерішучими та безпринципними правителями треба бути, щоб не примусити злодіїв повернути пограбоване! Якими нахабними треба бути, щоб розпоряджатись персональними пенсійними рахунками людей і ставити їм вимогу 35-річного стрaxового стажу!

Анатолій Гриценко? Добра, чесна людина, але не показав здібностей при своїх посадах ні на Майдані, ні на фронті. А хороша людина – не спеціальність.

Андрій Садовий? Вище гарного мера, на мій погляд, не тягне. А ще дружба з Януковичем та участь у комунальній шоблі.

Олександр Шевченко? Толковий, гарний господар, патріотичний, але тільки це – не рівень президента. Можливо, знайде своє достойне місце в ієрархії влади.

Бойко та Мураєв? Перший занадто нудний, а другий надто занудливий, та й проолігархічні вони обидва, і проросійські.

Ляшко? Цей для шанувальників театрального мистецтва. Але це не мій жанр.

Обговорював би кандидатуру комуніста Петра Симоненка, коли б його партія не була антикомуністичною. українофобською та прокапіталістичною.

Рветься до влади й відомий авантюрист Геннадій Балашов з єдиною своєю фішкою податкового раю, що є нічим іншим, як переробленим на його лад єдиним податком з продажу. Хоч сама ідея єдиного податку, безумовно, заслуговує на увагу.

Надія Савченко? Та чи достатній рівень її інтелекту й досвіду для такої посади? Якщо вона повелась на якісь примітивні провокації ксенофобів та спецслужб, то чи не поведеться на подібні виклики високопрофесійних ворогів?

Щодо інших, то для них, на мій погляд, ці вибори – розвага, пустий самопіар для майбутніх виборів у Верховну Раду.

Але найболючіше те, що жоден кандидат, окрім популістських гасел і паркетних прожектів, не надав конкретного плану подальшого розвитку країни, очищення держави, виходу з кризи; що, як завжди, ми вимушені обирати не Провідника Hації, а найменше зло. Можете звинувачувати мене в професійному збоченні, але продовжую наполягати на тому, що таку споруду, як Держава, не можна будувати без науково та технічно обґрунтованого проекту та висококваліфікованих виконробів.

До виборів є ще трохи часу. Дуже важливо не помилитись. Про всяк випадок закликаю всіх не голосувати за жодного з кандидатів, якщо вони не нададуть конкретної концепції виходу з кризи та розвитку країни; не пройдуть публічно детектор брехні та психологічну експертизу на предмет зв’язків з іноземними спецслужбами; і, щоб уникнути «договорняків», публічно (у тім числі в письмовій формі) не поклянуться:

- провести за 1 рік 90-відсоткову люстрацію всіх державних чиновників старої і нинішньої влади та їхньої обслуги (за винятком 10% середньої ланки фахівців для забезпечення робочого процесу);

- повернути за 1 рік все награбоване у наших громадян, включаючи трудові заощадження в банках у валюті вкладів, незаконно придбане майно тощо (тест на дієздатність);

- зменшити комунальні тарифи у 2 рази та встановити, що тарифи не можуть перевищувати 30% середньої зарплати (або пенсії) з розрахунку на 100 кв. м корисної площі. (Вказана цифра обґрунтована і забезпечить рентабельність ЖКГ);

- організувати разом з виборами до Верховної Ради (яку бажано було б скоротити вдвічі) обрання Майдану як інституції контролю народу за діяльністю органів влади. Без мудрого, жорсткого і дієвого контролю народом наша Держава приречена на руйнування.

У разі невиконання цих зобов’язань вони автоматично позбавляються делегованих їм повноважень.

Не будьмо вівцями і баранами, волами і коровами!!!

Слава Україні!

P.S. Поки стаття готувалася до друку, про наміри висунути свою кандидатуру на посаду Президента заявив генерал Ігор Смешко, особистість доволі серйозна і настільки ж загадкова. Це вам, панове, не політична шантрапа. Але про нього згодом.

 

Газета «Відродження», № 3 від 17.01.2019 р.

Переглядів (1486) / Коментарі (4)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...